В Мексиці відкрили для відвідування нову археологічну зону

У Мексиці відкрилася для відвідувань археологічна зона Ацомпа. Тут колись жили священики, правителі та інші найвидатніші діячі доіспанського міста, умовно званого Монте-Альбан.

 

Про це повідомляє "Автотревел".

Серед безлічі будівель в археологічній зоні розташовані три майданчики для гри в м'яч, а також три склепи віком понад 1100 років. Один з них прикрашений настінним живописом.

Також відвідувачі зможуть побачити кургани, храми, адміністративну будівлю і місце поклоніння божествам сапотеков (індіанська народність у Мексиці).

Центральна зона археологічного заповідника, що відноситься до пізнього класичного періоду, має площу близько 4 квадратних кілометрів. Стародавнє місто було заселене в період між 600-900 роками н. е.

Про існування Ацомпи було відомо з 1930-х років, однак дослідження почалися лише в 2007-му. Під робіт Ацомпа буде з'єднана з центральною площею Монте-Альбана, яку вже зараз щорічно відвідує близько 700 000 туристів.

Монте-Альбан - велике доколумбове поселення на південному сході Мексики, на території штату Оахака. Воно розташоване на низькому гірському хребті, що проходить у центральній частині долини Оахака. Однойменне місто - сучасна столиця штату - знаходиться приблизно в 9 кілометрах на схід.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.