Спецпроект

Реконструкцію історичного музею в Харкові зупинено через вибух. ФОТО

У харківському Історичному музеї припинені роботи по спорудженню нової прибудови. Роботи довелося припинити через вибух по вулиці Слинько, 2б, куди були перекинуті майстри з музею. У прибудові має розміститися Музей сучасного мистецтва.

Про це пише агентство Медіапорт

Робочі закінчили монтувати металеву основу майбутньої прибудови. Вже видно, де будуть сходи і ліфт. Підйомник повинен доставляти відвідувачів на дах - там обладнали оглядовий майданчик. А в самому музеї закінчили міняти вікна - їх у будівлі 150.

Харківський історичний музей на реконструкції

Коли поновляться роботи, будівельники займуться склінням, потім будуть облаштовувати приміщення всередині. Архітектори ще мають вирішити питання, в який колір перефарбовувати Історичний музей. Остаточний варіант "забарвлення", досі не визначений.

Варіанти нового кольору Історичного музею

 

Реконструкція історичного музею обійдеться Харкову в 64 мільйони гривень. Передбачаються роботи з реконструкції існуючої будівлі, а також будівництво прибудови зі скла. Термін виконання робіт - до кінця 2014 року.

Харківський історичний музей веде свою історію від створеного 1920 р. Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, який у 1920–1922 рр. очолював відомий український історик, етнограф та громадський діяч академік М. Ф. Сумцов. У 1920–1930 рр. музей став регіональним центром вивчення традиційних та сучасних явищ культури та побуту, а також першим українським музеєм у Харкові, що мав за мету широку популяризацію надбань національної культури.

На початку 1930-х років Музей Слобідської України було перейменовано на історичний, докорінно змінилася його структура, було оновлено кадровий склад співробітників. Значну частину художньої колекції було передано до Української художньої галереї. На початку 40-х років Харківський історичний музей став одним з найкрупніших в Україні, його збірки нараховували понад 100 тис. предметів.

З 1990-х років Історичний музей розташований в будівлі колишнього ломбарду, збудованому в 1908 за проектом архітектора Б. Корнієнка. Будівля є архітектурним пам'ятником і одним з елементів архітектурного ансамблю Університетської вулиці і Університетської гірки.

Проект реконструкції музею і площі Конституції

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.