Спецпроект

Хто не встиг побачити Лондонський олімпійський парк, зачекайте два роки

Олімпійський парк в Лондоні відсьогодні закритий майже на два роки для реконструкції. Таким чином, широка публіка, за винятком відвідувачів змагань Олімпійських і Паралімпійських ігор, так і не побачить парк в його початковому вигляді.

Про це повідомляє Обозреватель

Під час Олімпіади доступ до парку був можливий тільки по квитках, дістати які було проблематично, особливо для громадян країн, що не входять до Євросоюзу. 

У парку пройшло близько половини змагань Олімпійських та Паралімпійських ігор. Рішення лондонської влади закрити парк одразу по закінченню змагань вже викликало критику у британців. Публіка, яка не потрапила на Олімпіаду вважає, що парк варто було б відкрити для загального доступу хоча б на кілька тижнів після Ігор.

У підсумку, коли парк в Стратфорді відкриють заново в 2014 році, в ньому вже не буде частини олімпійських арен, які перенесуть в інші місця або демонтують. Незрозуміло поки що, хто буде господарем основного стадіону, де пройшли церемонії відкриття і закриття Ігор, а також змагання з легкої атлетики. Однак знищувати його не планується - передбачається, що через п'ять років там пройде легкоатлетичний чемпіонат світу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.