Спецпроект

У четвер в Києві відкриють виставку старовинних суконь

20 вересня 2012 р. о 16.00 в Музейно-виставковому центрі Музею історії міста Києва (вул. Б.Хмельницького 7) відбудеться відкриття виставки "Відродження - "Золотий вік", де буде представлено унікальну колекцію старовинних суконь та аксесуарів до них із приватного зібрання киянки Марини Іванової.

Марина Іванова - колекціонер з 30-річним стажем, продовжувач сімейних традицій колекціонування. Її бабуся, Косякова Клавдія Гаврилівна, була кравчинею, мала своє ательє, де сама розробляла фасони, малювала картини. Свої знання та колекцію Клавдія Гаврилівна передала у спадок онучці.

У колекції Марини Вікторівни кілька десятків розкішних дамських суконь, які яскраво ілюструють епохи європейської моди від поч. ХІХ до поч. ХХ століть та призначені для різних випадків – прогулянкові, весільні, візитні (нещодавно колекція поповнилась дитячими сукнями); близько сотні старовинних сумочок найтоншої роботи (срібних, бісерних, вишитих), капелюшків, мережевих парасольок, пар взуття та інших "історичних дрібниць". Географія цих предметів – від Західної Європи до Америки. Всі речі справжні та чудово збережені. Вони створені в єдиному екземплярі з неймовірною майстерністю та смаком для дам вищого світу. Речі були придбані на аукціонах і в антикварних магазинах Європи. До багатьох суконь та костюмів додається "паспорт" – біографії речей, які є невід'ємною частиною життєписів їх колишніх власників.

Марина Іванова працювала в Москві, Ахтубінську (Астраханська обл.), де проводила курси крою та шиття, там же розпочала збирати та реставрувати костюми для своїх учнів. У місті Рибінську організувала театр моди.

Виставка триватиме з 21.09.2012 р. по 14.12.2012 р.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.