Спецпроект

Знайдено найстаріший кольоровий фільм. ФОТО

У британському Національному музеї медіа знайшли кольоровий фільм, знятий ще в 1902 році. Вчені впевнені, що найперша кольорова кіноплівка перепише історію кінематографа.

Про це пише Daily Mail.

Британський фотограф-експериментатор Едвард Тернер, через століття, нарешті, займе гідне місце в кінематографі. Його кольоровий фільм, знятий ще в 1902-му році, загубився на полицях британського Національного музею медіа. Це - перші кольорові кадри в історії.

Троє дітей тримають в руках соняшники. Золота рибка плаває в акваріумі. Папуга ходить по жердині. Люди жваво рухаються вулицями Лондона і Брайтона. Ці прості кадри – найперший в історії кольоровий фільм.

Він припадав пилом  на музейних полицях довгі роки. Коли ж куратор відділу кінематографії Національного музею медіа у Бредфорді зрозумів, що саме він знайшов в архівах, йому відняло мову.

Гайд Парк Корнер, 1902 рік, Лондон
Діти режисера: Альфред, Агнес і Вілфред Тернери

На момент створення цієї плівки пройшло тільки сім років після показу першого фільму в Лондоні. Але він не чорно-білий, як того можна очікувати - плівку навіть не розфарбовували в кольори. Її вже знімали в натуральних кольорах. Вона зберігалась в колекції музею, але знайшли її нещодавно. І тепер цей фільм можна побачити вперше.

Невибагливі кадри зробив британський фотограф та винахідник Едвард Тернер. Він був одним із перших фотографів, які почали працювати з рухомою кольоровою плівкою. У 1899 році він навіть запатентував свої відкриття в роботі з трьома основними кольорами – червоним, синім та зеленим, розповідає далі Майкл Гарві.

Та після успішних спроб зафільмувати "кольорову" реальність, Тернер несподівано помер, а його винахід загубився серед десятків інших.

У 1909 році на екранах з’явився комерційно вдалий кольоровий фільм – "Сінемаколор". До сьогодні його вважали першим в історії кіно. Та тепер, порівнюючи два фільми, спеціалісти впевнені: фільм Тернера, хоч і знятий на сім років раніше, проте набагато якісніший. Фахівець з архівування плівки Девід Чевеленд був одним із тих, хто відновлював фільм Тернера.

Це нестандартний фільм. Його не можна показати на сучасному проекторі. Його скопіювали. Кожен кадр відрізняється від попереднього, тому що на ньому є колір. Плівку знімали через кольоровий фільтр: червоний, синій та зелений. Можна чітко сказати, який кадр був зроблений через який фільтр. Окрім того, сам автор також зробив кольорові позначки на плівці.

Тепер зусиллями бредфордських музейників та лондонських діджитал-спеціалістів фільм можна побачити у музеї медіа. Покажуть його і по національному телебаченню, а потім, можливо, повезуть на кінофестиваль. Через 110 років творіння Едварда Тернера нарешті дочекалося визнання.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.