ЕКС-РЕСПУБЛІКИ СРСР УСЕ МЕНШЕ НОСТАЛЬГУЮТЬ ЗА СОЮЗОМ

Ностальгія за часами Радянського Союзу все менш властива колишнім радянським республікам.

Про це повідомляє TYT.by із посиланням на Центр інтеграційних досліджень Євразійського банку розвитку.

"Пострадянський простір вже не є єдиним простором. Хіба що Центральна Азія орієнтована в основному на регіон СНД, - розповів директор центру Євген Винокуров. - А Кавказ дуже диференційований. Азербайджан дивиться на Туреччину, Грузія - на Євросоюз, і, перш за все, на США".

За словами Винокурова, для Молдови значення Румунії і Євросоюзу практично збігається зі значенням Росії та України: "Тобто за 20 років ситуація в суспільній свідомості суттєво змінилася".

По-різному оцінили країни та інтеграційні перспективи. Найбільш інтеграційно налаштованим виявився Таджикистан (62% опитаних таджиків вважають, що країни колишнього Союзу в найближчі п'ять років будуть зближуватися). У Білорусі та Росії таких респондентів було по 41%.

Менше за інших вірять у потенціал об'єднання в Азербайджані (27% вважають, що країни СНД будуть зближуватися, 29% - що віддалятися) і Грузії (26% і 15% відповідно).

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.