Спецпроект

На Харківщині відкрився перший в Україні Музей оптичного скла. ФОТО

У Музеї оптики представлено понад 400 екземплярів, зібраних з двох ізюмських підприємств - казенного приладобудівного заводу, який спеціалізується на військовій продукції, і заводу офтальмологічної лінзи, що випускав окуляри (зараз він не працює).

Про це повідомляє Комсомольська правда в Україні.

Одних тільки окулярів з незвичайним склом в новоствореному музеї зібрано більше сотні. А ще тут є маяк, подібний до того, які стояли в акваторіях морів і океанів СРСР, і оптичне обладнання для ЦУП на Байконурі.

У 1923 році в невеликому місті Ізюм Харківської області зварили перше в Радянському Союзі оптичне скло, і з тих пір без продукції ізюмських скловарів не обходилася ні вітчизняна оборонна галузь, ні космонавтика, ні повсякденне життя. Частина виробництва, працююча на воєнпром, засекречена досі. А все, що стало історією, майстри показують в Музеї оптики, який відкрився на території приладобудівного заводу.

Одних тільки окулярів з незвичайним склом зібрано більше сотні. А ще тут є маяк, подібний до того, які стояли в акваторіях морів і океанів СРСР, і оптичне обладнання для ЦУП на Байконурі.

Зразки першої продукції підприємства не збереглися. Найстаріший наш експонат - бінокль, зроблений на початку 1940-х, який пройшов усю війну. Зате тут можна побачити зразки скла, з якого зроблені знамениті кремлівські зірки. Коли на початку 30-х років нова радянська влада задумала замінити імперських орлів на верхівках п'яти веж Кремля новими символами, перші зірки зробили з уральських самоцвітів. Але всього через рік вони потьмяніли і "згасли". Це помітили напередодні 20-річчя Жовтня, в 1936 році. Уряд СРСР підняло на ноги всю промисловість країни - необхідно було терміново винайти легкий і міцний матеріал красивого рубінового кольору. Потрібний сплав розробили ізюмські скловари.

Скло вийшло насиченого червоного кольору товщиною всього 6-8 сантиметрів. Подібна технологія в ті роки стала справжньою революцією в скловарстві. Адже раніше до сплаву додавали золото або мідь, і він був і гірше, і дорожче.

Самі зірки виплавили на Донбасі - на заводі "Автоскло" в Костянтинівці. В Ізюмі не знайшлося печі потрібного розміру, адже "розмах променів" мінімум - три метри, а максимум - майже чотири.

Зірки з ізюмського скла "горіли" на кремлівських вежах близько десяти років. Під час Великої Вітчизняної їх загасили і зачохлили, через те, що вони були хорошою мішенню для німецької авіації. Але під час оборони Москви зірки все ж були пошкоджені, і після перемоги їх оновлювали.

Зірки на п'яти баштах московського Кремля так яскраво горять завдяки зусиллям ізюмських скловарів

.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.