Спецпроект

В Житомирі відкрився музей міліції. ФОТО

В основі експозиції музею міліції покладено матеріал музею 1976 року, проте він значно доповнений новими зразками, які дарували ветерани, працівники органів внутрішніх справ, навіть приватні колекціонери. Деякі експонати куплені в антикварних магазинах.

Про це повідомляє Житомир-інфо.

Експозиція музею налічує понад 1,5 тисячі експонатів, які розміщені за історичним принципом: з часу створення перших "городових", з їх фото та іменами, і до нинішнього часу. Окремо представлені зразки форменого одягу, зброї і транспортних засобів міліції різних часів. Відновлені робочі місця і навіть кабінети колишніх поліцейських, окремі елементи перших чергових частин та багато іншого.

6 вересня відкрився Житомирський музей міліції
Житомирський музей міліції

 

Серед унікальних речей, наприклад, медалі на шинелі городового Житомира початку минулого століття "За старанність" і "За бездоганну службу в поліції".

Музей знаходиться в центральній будівлі УМВС в Житомирській області.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.