Спецпроект

Наші музеї не відповідають вимогам сучасності – Кулиняк

В Мінкульті вирішили позбавитися "пострадянської інерції" в музейній справі. Для цього розробляють комплекс заходів, спрямованих на модернізацію музейної системи України.

Про це повідомив міністр культури Михайло Кулиняк в "Урядовому кур’єрі".

"Державні та комунальні музейні заклади, а також процеси, які забезпечують їхню роботу (реставрація, підготовка кадрів, нормативно-методичний супровід), багато в чому продовжують рухатися за пострадянською інерцією, - пише міністр. - Водночас ситуація навколо музеїв кардинально змінилася".

За словами Кулиняка, середовище, в якому діють музеї, стало конкурентним. З’явилися нові гравці, що змагаються за увагу публіки. Виникли суспільні відносини, яких раніше не було. Змінилася роль держави, яка не претендує на тотальний контроль за всіма аспектами музейної роботи. Змінилися можливості держави, виникла потреба залучати позабюджетні ресурси.

"Наше завдання сьогодні — створити умови для розвитку музейної галузі відповідно до викликів сучасності та тенденцій розвитку музейної роботи у майбутньому, - стверджує міністр. - Музеї повинні залишатися актуальними, впливовими у світі, який постійно змінюється".

Першими кроками у цьому напрямку, а саме переведенням у підпорядкування Мінкульту низки заповідників півроку тому, Кулиняк задоволений.

За словами міністра, на базі Українського центру культурних досліджень розпочалося створення Національного центру музейної справи, який здійснюватиме постійний нормативний та науково-методичний супровід музейної роботи.

Відповідно до пропозицій музейних фахівців, Мінкульт розпочав розробку Державної цільової програми розвитку музейної справи на період до 2018 року. В цьому документі будуть закладені головні кроки, спрямовані на модернізацію музейної системи.

Серед ключових аспектів, на які спрямовуватимуться зусилля, зокрема передбачено перехід до нормативної бази прямої дії. Йдеться про те, щоб прийняті закони могли ефективно працювати одразу після вступу в силу, без ухвалення додаткових підзаконних актів.

"Не менш нагальне завдання — розблокування недержавних джерел розвитку музейної справи, - зазначив Кулиняк. - Держава має забезпечити стимули для громадських та комерційних інституцій, щоб залучити їхні ресурси для підтримки музеїв. Потрібно створити стимули і для самих музеїв, щоб вони активніше працювали над залученням позабюджетних ресурсів".

Окремим рядком буде передбачено державну підтримку музейних проектів на конкурсних засадах шляхом надання грантів, пообіцяв міністр культури.

Як відомо, днями завершився перший етап конкурсу фонду Ахметова "Динамічний музей", спрямованого на модернізацію вітчизняних музеїв.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.