Представники влади вшанували жертв війни 1941-45 рр.

Президент Віктор Янукович, голова ВР Володимир Литвин і прем'єр-міністр Микола Азаров поклали квіти до могили Невідомого солдата у столичному парку Вічної Слави.

Про це повідомляє офіційний сайт глави держави.

Разом із топ-чиновниками участь у церемонії взяли голова Київської міської держадміністрації Олександр Попов, голова Київської обласної держадміністрації Анатолій Присяжнюк, урядовці, представники громадських організацій, духовенства, ветерани. 

Присутні вшанували пам'ять полеглих хвилиною мовчання. Рота Почесної варти пройшла перед монументом урочистим маршем.

 "Це одна з найбільших трагедій нашого народу за всю його багатовікову історію, - зазначив у своєму зверненні Янукович. - За три роки гітлерівської окупації люди зазнали неймовірних страждань, принижень та горя, але не підкорилися".

За словами президента, внесок України у розгром нацистської імперії є значним: "Але великими є і жертви: половина із більш ніж семи мільйонів наших земляків, що стали до лав збройних сил, не повернулися до рідних осель".

Сьогодні ж у Києві історики обговорювали початок вторгення нацистів в СРСР. На їхню думку, термін "Велика вітчизняна війна" в українських реаліях вживати не варто, а радше необхідно говорити про німецько-радянську війну.

Як відомо, згідно з указом президента від 17 листопада 2000-го, в нашій державі щорічно 22 червня, в день, коли німецька армія вторглася на територію СРСР, відзначається День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.