Представники влади вшанували жертв війни 1941-45 рр.

Президент Віктор Янукович, голова ВР Володимир Литвин і прем'єр-міністр Микола Азаров поклали квіти до могили Невідомого солдата у столичному парку Вічної Слави.

Про це повідомляє офіційний сайт глави держави.

Разом із топ-чиновниками участь у церемонії взяли голова Київської міської держадміністрації Олександр Попов, голова Київської обласної держадміністрації Анатолій Присяжнюк, урядовці, представники громадських організацій, духовенства, ветерани. 

Присутні вшанували пам'ять полеглих хвилиною мовчання. Рота Почесної варти пройшла перед монументом урочистим маршем.

 "Це одна з найбільших трагедій нашого народу за всю його багатовікову історію, - зазначив у своєму зверненні Янукович. - За три роки гітлерівської окупації люди зазнали неймовірних страждань, принижень та горя, але не підкорилися".

За словами президента, внесок України у розгром нацистської імперії є значним: "Але великими є і жертви: половина із більш ніж семи мільйонів наших земляків, що стали до лав збройних сил, не повернулися до рідних осель".

Сьогодні ж у Києві історики обговорювали початок вторгення нацистів в СРСР. На їхню думку, термін "Велика вітчизняна війна" в українських реаліях вживати не варто, а радше необхідно говорити про німецько-радянську війну.

Як відомо, згідно з указом президента від 17 листопада 2000-го, в нашій державі щорічно 22 червня, в день, коли німецька армія вторглася на територію СРСР, відзначається День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.