AP вибачилася перед журналістом, який першим повідомив про капітуляцію Німеччини

Інформагенція Associated Press попросила вибачення за звільнення кореспондента, який випустив новину про закінчення Другої світової війни за день до погодженого ембарго.

Про це повідомляє BBC.

Ед Кеннеді пішов проти військових цензорів і повідомив світові про капітуляцію нацистів у ніч проти 7 травня 1945 року у Франції.

Британія та США домовилися притримати оголошення цієї звістки на півтори доби, щоб Росія могла організувати в Берліні ще одну процедуру капітуляції.

Тепер AP заявила, що Кеннеді вчинив правильно, порушивши ембарго.

"Це був жахливий день для AP. Це був найгірший з можливих у тій ситуації вчинків", - сказав президент та гендиректор агенції Том Керлі.

Кеннеді був одним з 17 кореспондентів, які стали свідками офіційної здачі німецьких військ союзникам о 02:41 7 травня 1945 року.

Американські військові командири змусили журналістів заприсягтися, що вони не повідомлять цю новину до 15:00 8 травня – тобто через 1,5 доби.

Та коли Кеннеді почув, що 7 травня о 14:41 німецьке радіо оголосило про капітуляцію, він через годину опублікував свою історію, порушивши таким чином домовленість. За це АР спочатку висловило йому догану, а потім звільнило.

"Надто очевидною є абсурдність спроби приховати новину такого масштабу", - написав він потім у своїх спогадах.

Журналіст загинув у автокатастрофі в США у віці 58 років.

Його донька, Джулія Кеннеді Кохран, сказала АР, що вибачення "переповнило її радістю". "Думаю, для нього це багато що означало б", - сказала вона.

Пан Керлі, який цього року піде на пенсію, став співавтором вступної статті до нещодавно опублікованих мемуарів Кеннеді під назвою: "Війна Еда Кеннеді: Перемога, цензура та Associated Press".

Він каже, що кореспондента потрібно було не звільняти, а похвалити. "Якщо закінчується війна, не можна притримувати таку інформацію. Світ має знати про це", - сказав пан Керлі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.