"Музей однієї вулиці" - на межі закриття через ремонт узвозу

"Музей однієї вулиці" на межі закриття, оскільки він позбавлений єдиного джерела фінансування – коштів відвідувачів, які не мають змоги потрапити у Музей у зв’язку із закриттям проходу на Андріївський узвіз через його реконструкцію.

Про це повідомляє голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець.

За словами депутата, музей звернувся до нього з проханням допомогти вирішити питання щодо скасування орендної плати на 2012 рік і встановлення її на рівні 1 грн - так, як це передбачено для бюджетних установ.

В музеї повідомили, що єдиним джерелом доходів закладу культури є плата за відвідування музею. Жодних інших доходів музей не має.

До витрат на утримання музею належать: орендна плата, комунальні платежі, плата за електроенергію та послуги зв’язку, заробітна плата та обов’язкові відрахування до фондів соціального страхування. На сьогодні музей не має жодних боргів перед бюджетами міста і держави.

Музей Однієї вулиці, присвячений історії найдавнішої вулиці столиці України – Андріївському узвозу, існує в Києві протягом 20 років. У 2002 році музей став номінантом на звання кращого музею на Європейському Музейному Форумі, де представляв Україну.

 

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.