Закарпатська влада шанує фашиста та антисеміта?

Один із читачів "Історичної правди" надіслав скандальну новину із Ужгорода. Там у будівлі Закарпатської облдержадміністрації вивішено портрет Міклоша Козьми призначеного регентським комісаром (губернатором) окупованої в 1939 р. Карпатської України.

 

Міклош Козьма - угорський політик, міністр внутрішніх справ у профашистській Угорщині у 1935-1937 рр., недовгий час - міністр оборони.

Учасник Першої світової війни. Багаторічний соратник диктатора Міклоша Горті. З 1922 року і до смерті був главою Magyar Távirati Iroda - угорського агентства новин.

Був прихильником ідеї анексії Закарпаття, яке в міжвоєнний час входило до складу Чехословаччини, до складу Угорщини. Керував підготовкою бойовиків, які нелегально переходили кордон Карпатської України і здійснювали терористичні акти проти влади та українського населення.

Всі статті за тегом Карпатська Україна

Козьма був відкритим антисемітом, після окупації Закарпаття в 1941 році організував депортацію більше 10 тисяч закарпатських євреїв у район Кам'янця-Подільського, де всі вони були розстріляні.

Помер Козьма у грудні 1941 року в Ужгороді, який гортисти називали Унгвар, у віці 57 років. А на портреті Козьми в будівлі Закарпатської ОДА написано, що він працював до 1942-го. Цікаво буде почути пояснення ужгородських "проффесіоналів" від історії - навіщо це зроблено...

Спецпроект "Голокост від куль"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.