"Сталінобуси" хочуть запустити у Ризі і Талліні (ФОТО)

Організатори щорічної акції "Автобус Перемоги" мають намір запустити до Дня Перемоги автобуси з зображенням Йосипа Сталіна в столицях Естонії та Латвії.

Про це у своєму ЖЖ повідомив організатор акції Віктор Логінов.

"Нам вдалося вийти на компанії, які здають в оренду рекламні площі на автобусах Риги і Талліна, - пише Логінов. - Макет, підготовлений для прибалтійських столиць, формально не суперечить законам цих держав".

Він зазначив, що на попередніх макетах автобусів не буде зображена радянська символіка, яка заборонена до демонстрації в Прибалтиці.

На представлених до загального обговорення макетах зображено портрет Й.Сталіна на тлі монумента "Бронзового солдата" і параду Перемоги в Москві 1945 року.

 Ось таке хочуть вивезти на вулиці балтійських столиць

"Як і в інших містах-учасниках акції, ми плануємо запуск автобусів на 9 травня", - написав Логінов, додавши, що активісти продовжують збір грошей і на запуск "Сталінобусів" у містах Росії і Україні.

 

У листопаді 2011 року організатори акції "Автобус Перемоги" обіцяли до 70-річчя параду 1941 року на Червоній площі в Москві запустити "сталінобуси" в Севастополі.

Зрештою виявилося, що єдина севастопольська маршрутка, обклеєна зображенням Сталіна, так і не вийшла на маршрут.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.