У "Тюрмі на Лонцького" розкажуть про Музей Варшавського повстання

У Львові під час чергової лекції з циклу "Тоталітарне минуле в музеях" розкажуть про музей Варшавського повстання.

 Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

У 2002 році у столиці Польщі було відкрито унікальний музей, повністю присвячений одній події — Варшавському повстанню, яке 1 серпня 1944 року підняли бійці Армії Крайової. Вони хотіли завдячувати своєю свободою тільки собі.

Лекцію "Музей Варшавського повстання: розповідь про одну подію" прочитає Олеся Ісаюк, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, аспірант Львівського національного університету імені Івана Франка та Люблінського університету Марії Склодовської-Кюрі.

• перебіг повстання та створення музею

• експонування історії однієї події

• способи демонстрації свідчень епохи та передачі атмосфери 

Час і місце: 19 березня 2012 року, понеділок о 17:00. Національний музей "Тюрма на Лонцького". Львів, вул. С. Бандери, 1

Це черговий захід циклу семінарів "Тоталітарне минуле в музеях" в рамках проекту "Досвід подолання наслідків тоталітаризму", організаторами якого є Центр досліджень визвольного руху та Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Мета проекту - вивчення практики країн Східної Європи у подоланні наслідків тоталітаризму в різних сферах суспільного життя: національна пам'ять, політика, освіта та культура.

Варшавське повстання — одна з важливих в історії Другої світової війни подій, яка стала героїчним прикладом безнадійного опору одного окремо взятого міста.

Після поразки повстання, Варшава була повністю стерта з лиця землі, а її мешканці перевезені до таборів інтернованих. Бійці Червоної армії вступили у Варшаву тільки наприкінці січня 1945 року, по суті, на руїни. 

Творці Музею поставили собі за мету розповісти не тільки про саме повстання, а й про атмосферу того часу, умови життя окупованої Варшави. Тому експозиція Музею багатошарова — відвідувач по черзі проходить крізь частини експозиції, присвячені рокам окупації Варшави, власне повстанню та подіям, пов’язаним із повстанням.

Музей Варшавського повстання є прекрасним прикладом того, як за допомогою сучасних технічних засобів відтворити подію, яка не залишила по собі майже жодних матеріальних залишків.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.