Охоронці пам’яток Києва розробили свою стратегію на противагу Попову

На відміну від Стратегії розвитку Києва, розробленої КМДА, створено альтернативну Стратегію збереження культурної спадщини Києва.

Про це повідомив член Головної ради Українського товариства охорони пам′яток історії та культури (УТОПІК), голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Відповідна Стратегія була розроблена на виконання рішень спільного засідання колегії ICOMOS та УТОПІК, де розглядалось питання "Про сучасний стан, проблеми та основні напрямки пам’яткоохоронної діяльності громадськості зі збереження і охорони культурної спадщини м. Києва".

"Турбуватись про місто повинна влада, але з якихось дивних причин вона, володіючи фінансовими і кадровими ресурсами, швидше нищить місто, ніж охороняє його, - вважає Бригінець. - А захистом столиці займаються громадські і міжнародні організації".

Серед об’єктів, що найбільше турбують експертів - Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Національний заповідник "Софія Київська", Національний архітектурний музей "Київська фортеця" та Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ".

Відтак стосовно заповідника "Стародавній Київ" експерти наполягають на відновленні статусу заповідника як окремої юридичної особи.

Крім того, експерти наголошують на необхідності розробити план організації території заповідника, забезпечити фінансування робіт з реставрації, консервації, пристосування, ремонту пам’яток та об’єктів культурної спадщини.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.