Спецпроект

Інститут національної пам'яті розслідує погром євреїв у Польщі

Польський Інститут національної пам'яті (ІНП) розпочав слідство у справі жорстокого вбивства в серпні 1941 році 20 жінок-єврейок у селі Бзури на Підляшші. Злочин було здійснено місцевими поляками.

Про це повідомляє "Ґазета виборча".

Жертви походили із гетто у Щучині та були послані в село на примусові сільськогосподарські роботи. Знаючи про те, що за вбивство євреїв їм нічого не буде, місцеві селяни палицями забили дівчат на смерть та закопали їх у лісі.

Прокурор ІНП Барбара Енгелькінг твердить, що убивство готувалось наперед та було здійснено із особливою жорстокістю.

Жінки віком 15-30 років були спочатку роздягнуті, а потім побиті окутими залізом палицями. Кілька з них, найправдоподібніше, були згвалтовані. Опісля тіла жертв були скинені в зазделегідь викопану яму і засипані землею.

Польські медіа вважають, що цей випадок дуже подібний на трагедію з єврейським погромом у Єдвабному - з тією лише різницею, що у Бзурах було менше жертв.

Білостоцький відділ ІНП також розслідує інші справи, які стосуються єврейських погромів у Польщі, здійснених поляками.

Однією із найгучніших є масове убивство в Радзілові 7 липня 1941 року. Тоді кілька десятків мешканців цього міста загнали до стодоли євреїв та підпалили її. Кількість жертв коливається від 100 до 1000 осіб.

Читайте також: "Золоті жнива. Як польські селяни грабували могили жертв Голокосту"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.