Гостей Євро-2012 запрошують сходити в Лавру і не ходити в Софію

Відповідно до буклету про Київ, підготовленого до Євро-2012, київська влада запрошує гостей міста побувати в Києво-Печерській Лаврі та біля Софії Київської і біля Михайлівського Золотоверхого.

Цим спостереженням поділився голова комісії Київради з питань культури та туризму, депутат Київради Олександр Бригинець.

"Пояснити, чому туристам радять зайти всередину Лаври, а не заходити в Софію та Михайлівський Золотоверхий, можна, лише звернувши увагу на те, що Лавра передана для богослужінь провладній Українській православній церкві Московського патріархату, а в Михайлівському Золотоверхому та Софії Київській служби цієї церкви не відбуваються, - зазначив Бригинець. - Якимось іншим чином пояснити такий дивний підхід київської влади я не можу".

Нагадаємо, до чемпіонату з футболу Євро-2012 за бюджетні кошти київська влада підготувала спеціальний буклет п’ятьма мовами, який повинен розказати гостям столиці про Київ.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.