Київрада заборонила розміщувати рекламу біля історичних пам'яток

У Києві заборонили розміщення зовнішньої реклами на території архітектурно-історичних заповідників.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на затверджену сьогодні Київською міськрадою концепцію розвитку зовнішньої реклами на території столиці.

Заступник голови Київської міськдержадміністрації Олександр Пузанов пояснив, що концепція формує єдину міську політику в сфері зовнішньої реклами, впроваджує новий принцип зонування території міста та класифікацію типових рекламних засобів.

Відповідно до концепції, у місті вводяться п'ять форматних зон iз розміщення реклами. У нульовий зоні заборонено встановлення будь-якої зовнішньої реклами.

До цієї зони належать території буферних зон архітектурно-історичних заповідників: Софії Київської та Києво-Печерської Лаври, а також території, прилеглі до видатних пам'яток історії та архітектури.

Зокрема, зовнішню рекламу буде заборонено розміщувати на: Андріївському узвозі, біля Михайлівського та Володимирського соборів, Андріївської та Кирилівської церков, Маріїнського палацу, Золотих воріт.

Крім того, рекламні засоби заборонено розміщувати біля будівель органів державної влади та місцевого самоврядування.

Інші чотири зони діляться за розміром формату рекламоносіїв.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.