Анонс: книга про сотника УПА, який діяв на Київщині

У Львові презентують книгу про Петра Ґудзоватого - сотника УПА, який учився воювати у "Нахтіґалі", а потім учив воювати повстанців на Поліссі. Після цього він очолював рейди УПА Житомирщиною та Київщиною.

Про це повідомляє прес-служба ЦДВР.

Книга історика, наукового співробітника Центру досліджень визвольного руху, заввідділу Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігоря Марчука "Сотник УПА Петро Ґудзоватий - "Очеретенко" вийшла у видавництві "Літопис УПА".

Захід відбудеться 26 січня в актовій залі Музею етнографії (Львів, просп. Свободи, 15) о 17:00.

Сотник Петро Ґудзоватий, пройшовши вишкіл у Дружинах українських націоналістів (йдеться про підрозділи "Нахтіґаль" і "Роланд" у складі Вермахту) під керівництвом Романа Шухевича, долучився на початку 1943 року до творення Української повстанської армії.

Як військовий фахівець-інструктор створював та вишколював перші сотні та чоти повстанців на Поліссі.

Далі за наказом Головної команди УПА йому було доручено діяти на найбільш відповідальному і небезпечному відтинку — очолювати рейдові підрозділи групи УПА "Тютюнник" (військова округа у складі УПА-Північ), які опановували Житомирщину та Київщину.

Протягом 1943 року він двічі особисто брав участь у рейдах: спочатку у складі сотні повстанців, а вдруге — восени 1943 року на чолі двох куренів "Кватиренка" і "Негуса".

Повстанці вважали Гудзоватого вмілим та відважним командиром, який особистим прикладом надихав вояків на боротьбу з ворогом.

У презентації візьмуть участь:

  • автор Ігор Марчук;
  • директор Благодійного фонду "Літопис УПА" Микола Посівнич;
  • представник Центру досліджень визвольного руху Марта Гавришко;
  • науковий співробітник Національного музею "Тюрма на Лонцького" Ігор Дерев’яний.

Читайте на "Історичній Правді" добірку найцікавіших матеріалів про УПА

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.