На Львівщині сталася найбільша крадіжка ікон за роки незалежності

На Різдвяні свята у Львівській області скоєно резонансний злочин – із храму Вознесіння Господнього в селі Волиця-Деревлянська Буського району викрали чотири ікони пензля знаменитого митця XVII-XVIII століть Івана Рутковича.

Про це повідомляє ВВС.

Фахівці кажуть, що це найбільша крадіжка ікон в області за часи незалежності України, а міліція вже розпочала пошуки зловмисників.

За словами колекціонера Олександра Молодого, викрадені ікони мають величезну мистецьку та історичну цінність, бо твори Івана Рутковича були вершиною іконопису в Галичині і навіть в усій Україні того часу.

 Іконостас у Волиці - перший із відомих іконостасів Рутковича

"Це величезна втрата, бо іконостас у Волі Деревлянській є першою відомою і підписаною роботою такого кшталту Івана Рутковича. За мистецькою цінністю він поступається хіба знаменитому іконостасу з Жовкви, який вважають одним із шедеврів українського іконопису кінця 17-го століття. Якщо порівнювати, то за часи незалежності у Львівській області згоріли понад 80 старовинних дерев’яних церков. Але ці чотири ікони мають більшу мистецьку та історичну вартість, ніж втрачені храми", - наголосив експерт.

Колекціонер розповів, що під саме Різдво зловмисники зламали навісний замок у храм і спокійно викрали 4 ікони – Богородиці з дитям, Миколая Чудотворця, Господа Вседержителя та Вознесіння Господнього.

Жодної іншої охорони в храмі, який вважають пам’яткою національного рівня, не було. За словами Молодого, злодії хотіли викрасти ще й царські ворота, але з невідомих причин їм це не вдалося.

Украдена ікона Миколая

"Я був там учора і мушу сказати, що охорони там і далі немає, а в храмі ж іще залишилося 40 ікон", - говорить Олександр Молодий.

За фактом крадіжки уже порушено кримінальну справу.

Про це повідомили в секторі зв’язків із громадськістю ГУМВСУ у Львівській області. Як розповіли у міліції, заява про злочин надійшла вранці 7 січня – прийшовши у храм на Різдвяну службу, люди виявили крадіжку і одразу ж кинулися до міліції.

На місці побувала слідчо-оперативна група та експерти, які виявили певні речові докази. Як запевняють у СГЗ, оперативники активно розшукують зловмисників, що підняли руки на безцінні твори мистецтва.

Церкву у Волиці Руткович розписав у 1680-82 рр.

Щоправда, пошуки ікон можуть тривати роки й десятиліття. Експерт припускає, що злодії не діяли наосліп і знали, що крадуть. Відтак може статися таке, що викрадені ікони на довгі роки осядуть у якійсь приватній колекції і з’являться через десятки років в каталогах закордонних аукціонів.

Саме так трапилося з іще однією резонансною крадіжкою ікон зі сховищ у Вірменському соборі Львова, вчиненою 1984 року.

Тоді зловмисники викрали 22 ікони, з яких за гарячими слідами повернули 9 ікон, а ще три були виявлені набагато пізніше у різних збірках і повертали їх упродовж довгих років. Зокрема, ікону "Розп’яття з пристоячими" XV ст. вдова одного з російських колекціонерів повернула музеєві влітку минулого року.

Ще одна ікона перебуває у приватній колекції в Нідерландах, і переговори щодо її повернення тривають. Доля решти ікон так і залишається невідомою.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.