Американка отримала лист, відправлений на Аляску в 1978 році (ФОТО)

Лист, відправлений у жовтні 1978 року з Атланти на Аляску, прийшов на вказану адресу в Анкоридж тільки цього місяця.

Про це повідомляє американський телеканал KTUU.

За словами співробітників місцевої пошти, вони не знають, де знаходився лист усі ці 33 роки і чому він загубилося по дорозі. Працівники поштового відділення стверджують, що зараз уже неможливо відновити шлях, здійснений конвертом.

Лист, датований 1978 роком, адресовано подружжю Джеймсу і Бетті Вілсонам. Авторами листа є родичі Джеймса Вілсона, який помер улітку 2011 року, так і не дочекавшись листа від рідних.

 Конверт того самого листа

Вдова Джеймса, Бетті, зараз мешкає в Арканзасі, і дізналася про доставку листа від своєї подруги Норми Макдоналд, яка оселилася в будинку Вілсонів в Анкориджі.

Норма повідомила Бетті про отриманий лист по телефону, і та дозволила їй відкрити конверт. Усередині були фото і генеалогічне древо родини з боку Вілсона.

Найближчим часом до Бетті Вілсон поїде її донька, яка живе на Алясці. Вона планує передати матері 33-річний лист.

Нагадаємо, у лютому 2011 року мешканка Каліфорнії отримала лист, відправлений їй у 1944 році.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.