Канадський посол відвідав "тюрму на Лонцького"

Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні Трой Лулашник, який приступив до виконання місії у листопаді цього року, під час свого першого візиту до Львова відвідав насамперед Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

8 грудня Трой Лулашник оглянув музейну експозицію, розміщену в приміщенні колишньої слідчої в’язниці трьох окупаційних влад: польської, нацистської та радянської.

Розповідь наукового співробітника музею Ігоря Дерев’яного, який провів екскурсію канадській делегації меморіалом західноукраїнської трагедії 1941 року, надзвичайно вразила Троя Лулашника, предки котрого походять із Західної України. 

"Важливо пам’ятати, що трапилося, це важливо не тільки тут для вас, а й для усієї історії людства, - зазначив посол. - Такі жахливі і трагічні речі, про які розповідає музей "Тюрма на Лонцького", важливо пам’ятати для того, щоб зрозуміти, чому це трапилося, а ще для того, щоб воно більше ніколи не повторювалося".

Нагадаємо, у вересні 2010 року музей "Тюрма на Лонцького" в ході офіційного візиту в Україну відвідав прем'єр-міністр Канади Стівен Харпер.

ДОВІДКА

Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" - музей, створений у колишній катівні КГБ та Гестапо, він один із трьох у Східній Європі (два інших - це музей-тюрма НКВД у Вільнюсі та музей-тюрма Штазі в Берліні).

Музей за ініціативи львівської громади відкрито 28 червня 2009 року, 14 жовтня він отримав статус національного.

Наприкінці 2010 року Музей мав відкрити експозицію про переслідування дисидентів, проте у вересні 2010 року працівники СБУ затримали директора музею Руслана Забілого, вилучивши у нього комп'ютер та жорсткі накопичувачі, провели обшук музею, конфіскувавши у співробітників музею два ноутбуки з копіями історичних матеріалів, а також відеозаписи спогадів дисидентів, записані у 2009-2010 роках та документи, надані дисидентами та отримані із закордонних архівів.

9 вересня 2011 року президент України підписав чергове доручення про передачу Національного музею "Тюрма на Лонцького" - тепер до сфери управління Міністерства культури України.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.