В Києві з’явився Клуб друзів Музею історії Києва

Про це повідомив член Клубу, голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Клуб було створено на Всеукраїнській науковій конференції "Федір Ернст і пам’яткоохоронна справа в Україні", яка пройшла на базі Музею історії Києва.

За словами депутата, метою Клубу друзів Музею історії м. Києва є боротьба за скасування протиправних рішень КМДА та його підрозділів. Клуб виступає проти виселення археологічних фондів Музею історії Києва з Будинку Петра І, в якому і був заснований Музей.

А також вимагає надання музею історичної будівлі в центральній частині м. Києва загальною площею не менше 10 тисяч м² для розміщення експозиції музею, а не приміщення незаконно побудованого потенційно високонебезпечного універмагу на метро "Театральна".

Бригинець звернув увагу, що першим досягненням діяльності членів Клубу стало рішення Шевченківського райсуду, який заборонив переміщувати музейні експонати з Будиночку Петра I на Подолі в Український дім на час розгляду справи.

Нагадаємо, перший штат Музею історії Києва і його база розміщувалися в Будиночку Петра на Подолі. З 2004 року музей не має постійного приміщення. Його фонди зберігаються в Українському домі, а археологічний відділ, розташований у Будиночку Петра, намагаються виселити.

У вересні 2011 року для вивезення археологічних експонатів Музею історії Києва на Поділ приїхала... звичайна вантажівка. На вимогу співробітників музею надати документ про право перевезення музейних експонатів водій і вантажники, що приїхали за ними, ретирувалися.

Після цього завідувач археологічним відділом Музею історії Києва Віталій Ковалинський заявив, що відділ за підозрілих обставин намагаються виселити з "Будиночку Петра" на Подолі у непристосовані приміщення.

Улітку 2011 року київська влада пообіцяла переселити музей у скандальну забудову над метро "Театральна". Депутати Київради від опозиції кажуть, що це приміщення не пристосоване для збереження експонатів.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.