Накладено арешт на квартиру Бориса Гмирі

На квартиру відомого оперного співака Бориса Гмирі накладено арешт за борги.

Про це повідомляє спадкоємиця Бориса Гмирі Ганна Принц.

"Статусу музею, попри всі звертання до влади, квартирі співака не надано, - йдеться в заяві. - Саме помешкання в центрі столиці перебуває в не просто аварійному, а катастрофічному стані".

Проблема полягає в тому, йдеться в заяві, що Міністерство культури не змогло вчасно викупити видання "Борис Гмиря. Щоденники" для бібліотек України.  Аби викупити тираж у видавництва "Фоліо", Ганна Принц змушена була позичити гроші у громадянина Чехії Юзефа Вондроушева, сподіваючись, що міністерство все-таки виконає свої обіцянки.

Борис Гмиря виконує народний романс "Ніч яка місячна". 1962 рік

Але час угоди по боргах, позичальник через судові рішення вимагає вже не тільки повернення боргу, а й відшкодування й пені через продаж майна й квартири.  

Сьогодні надійшла постанова виконавчої служби Шевченківського району про накладення арешту на спадщину Бориса Гмирі.

Борис Гмиря (1903-1969) - всесвітньо відомий український оперний і камерний співак (бас-кантанте). Народний артист СРСР (1951). Протягом 1947-1975 рр. радянська фірма грамзапису "Мелодія" випустила 7 мільярдів платівок Гмирі.

Нагадаємо, що у липні 2011 року КМДА не захотіла віддавати в державне управління квартиру-музей Павла Тичини, хоча й не могла сплатити 16 тисяч грн за оренду приміщення.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.