У представництві ЄС презентували шкільний проект "Я пам'ятаю"

У представництві Європейського Союзу в Україні відбулася перша майстерня зі збереження історичної пам’яті в рамках проекту "Я пам'ятаю".

На першу майстерню зібралися школярі та їхні опікуни-вчителі з найбільш активних євроклубів різних областей України.

До участі в майстерні за конкурсом, оголошеним в рамках проекту “Залучення молодіжних європейських клубів до збереження історичної пам'яті в Україні”, було відібрано 30 представників найбільш активних Євроклубів з різних областей України, що впродовж вересня 2011 року провели інтерв’ю зі свідками Другої світової війни, та надіслали матеріали для розміщення на сайті проекту - iremember.org.ua.

Редактор "Історичної Правди" Павло Солодько розповів про аналогічні проекти ІП - "1939-1945: неписана історія" та "1932-33: історія Голоду" - присвячені збереженню родинних переказів про важливі сторінки історії України.

Керівник проекту зі збереження історичної пам'яті, кандидат історичних наук Вікторія Калашнікова зазначила, що за підсумками початкової майстерні буде вдосконалено методичні рекомендації та оголошено новий конкурс проектів для євроклубів зі збереження історичної пам'яті та діалогу між поколіннями.

Проект "Я пам'ятаю" втілює громадяська організація “Українська асоціація європейських студій” за підтримки міжнародного фонду “Взаєморозуміння і толерантність”.

Євроклуби - молодіжні організації, спрямовані на інтеграцію молоді до ініціатив ЄС; в Україні підтримуються представництвом Євросоюзу та Міносвіти. Загалом в Україні діє близько 1000 євроклубів.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.