В Берліні відкрили пам'ятник столяру, який убивав Гітлера (ФОТО)

В річницю замаху на Адольфа Гітлера в Берліні було відкрито пам'ятник Георгу Ельзеру, який 8 листопада 1939 намагався вбити нацистського лідера у мюнхенській пивній "Бюргербройкеллер".

Про це повідомляє Spiegel.

Скульптура заввишки 17 метрів являє собою силует профілю Георга Ельзерa. Вночі вона буде підсвічуватися. Установка пам'ятника обійшлася берлінської адміністрації у 200 тисяч євро.

Пам'ятник встановили у центрі міста на вулиці Вільгельмштрассе недалеко від того місця, де раніше знаходилися урядові установи Третього рейху. У декількох сотнях метрів також знаходяться засипані залишки бункера Гітлера.

Пам'ятник на Вільгельмштрассе

Ініціатором відкриття пам'ятника став німецький письменник Рольф Гохут. За його словами, Ельзеру довгий час не приділялося в історичній пам'яті німців достатнього місця - на відміну від офіцерського замаху 1944 року, що його очолював полковник Клаус фон Штауффенберг.

1999: розстріл міністрів у вірменському парламенті (ВІДЕО)

З приводу етичного питання про встановлення пам'ятника людині, яка планувала вбивство, письменник відповів: "Коли законні засоби не працюють, одинаки можуть вдатися до терору".

Столяр з Кьонігсбронна Георг Ельзер намагався вбити Гітлера, підірвавши бомбу у мюнхенській пивній, де члени нацистської партії святкували річницю Пивного путчу 1923-го. Проте вождь нацистів пішов раніше, скоротивши свою промову - літаку, на якому він мав повертатися у Берлін, завадив туман, і Гітлер поспішав на поїзд.

Пивна "Бюргербройкеллер" після вибуху

Вибух стався буквально через кілька хвилин після того, як Гітлер залишив залу, де проходили збори Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. В результаті загинули сім чоловік, ще 60 отримали поранення.

Сам Ельзер був безпартійним, хоч у 1928 році товариші й умовили його записатися в парамілітарну організацію Компартії Німеччини. Він сповідував протестантські цінності і завжди відмовлявся демонструвати нацистський салют (з викиданням правої руки).

 Георг Ельзер

За словами столяра, до його вчинку його підштовхнула нацистська програма мілітаризації країни і напад німецьких і союзних їм військ на Чехословаччину. Георг Ельзер вважав, що це крок до нової війни: "Своїм учинком я хотів зупинити ще більше кровопролиття".

Ельзера схопили під час спроби перетнути німецько-швейцарський кордон, а 9 квітня 1945 року він був убитий в концтаборі Дахау.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.