Кримські татари не хочуть у Криму автобусів зі Сталіним

Представники кримськотатарського меджлісу та громадськості Севастополя висловили занепокоєння з приводу можливої появи автобусів із портретами Йосипа Сталіна, що їх планують випустити на вулиці міста невідомі "ентузіасти, об'єднані ідеєю".

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

На думку депутата Верховної Ради АРК, президента Всесвітнього конгресу кримських татар Рефата Чубарова, ініціативу "сталінобусів" слід розглядати не інакше як відкриту спробу реабілітації тоталітарного сталінського режиму, засудженого Парламентською Асамблеєю ОБСЄ нарівні з нацистським режимом.

Рефат Чубаров каже, що для нього дуже важливою буде реакція на портрети Сталіна мешканців міста Севастополя:

"Багато з них вважають себе етнічними росіянами і наполягають на дбайливому ставленні до історичної пам'яті російського народу. Можливо (пробачте мені таке припущення), багато хто з них не усвідомлює й понині масштаби таких катастроф, які сталися в Україні та Криму, як Голодомор і депортація кримськотатарського народу, та й історичну катастрофу самого російського народу, позбавленого власної історії". 

Як депортували кримських татар

"Але невже вони спроможні зрадити пам'ять про мільйони росіян, які стали жертвами червоного терору, забути про жахливі акції знищення православного духівництва, російського селянства, козацтва?" - запитав президент Всесвітнього конгресу кримських татар.

Редактор газети "Слово Севастополя" Микола Владзімірський додав, що, на його думку, це зовсім не проста приватна ініціатива.

"У Севастополі є надзвичайно великий російський вплив на різні процеси, - говорить Владзімірський. - Т я вважаю, що ця акція (зі "сталінобусами" - ІП) недаремно почалася саме з Санкт-Петербурга. Якщо акція не буде зупинена в Україні, це засвідчить, що українська влада несамостійна та плентається у хвості російської політики, а також схильна до відновлення тоталітаризму, в умовах якого деяким політикам буде досить комфортно".

Нагадаємо, що сталінізм засуджений міжнародною спільнотою як злочинний режим нарівні з гітлеризмом. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року Йосип Сталін був визнаний особою, яка умисно організувала геноцид української національної групи в 1932-1933 роках. 

Занепокоєння з приводу "сталінських" автобусів вже висловив і Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років, який звернувся до президента України з проханням не допустити відродження сталінізму в Україні. Аналогічні звернення скеровано до голови Севастопольської міської державної адміністрації, голови Севастопольської міської ради, Генерального прокурора України та прокурора міста Севастополя.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.