З проекту Генплану Києва вилучено 300 археологічних пам'яток із 360-ти

До Історико-архітектурного опорного плану Києва, який є складовою частиною проекту Генерального плану Києва до 2025 року, не занесено понад 300 археологічних пам'яток із 360 об'єктів.

Про це повідомляє прес-служба голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця.

"Формальна причина того, що археологічні пам'ятки в новому Генплані відсутні і не будуть позначені на карті Києва, - те, що межі цих пам'яток досі не встановлені, - пояснив депутат. - Таким чином, у 300 випадках із 360 власників земельної ділянки можуть навіть не попередити про те, що ділянка, на якій вони збираються будувати, містить археологічну пам'ятку".

Депутат зазначив, що окрім незаконного нищення археологічних пам'яток - як це було у випадку знищення залишків давньокиївської садиби на Щекавиці, де незаконно без археологічних досліджень велись земляні роботи - можливий варіант, коли через незнання земельні роботи забудовник ненавмисно знищить археологічну пам'ятку.

Нагадаємо, що проект Генплану Києва до 2025 року передбачає скорочення історичних ареалів міста.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.