У Севастополі "ідейні громадяни" готують тролейбус з портретом Сталіна

7 листопада, до 70-річчя параду 1941 року на Червоній площі в Москві, у Севастополі з'являться тролейбуси та автобуси з портретами Сталіна.

Такі "Автобуси Перемоги" з'являться також на вулицях міст Росії і в Мінську, пише "Севастопольская газета".

Організатори проекту стверджують, що не мають відношення до жодної політичної сили або партії ні в Росії, ні в інших країнах, а гроші на акції збирають через інтернет.

"У Севастополі ми ведемо переговори з підприємством "Севтролейбус" і рекламною фірмою, яка буде обклеювати транспортний засіб. Якщо раптом з боку влади або керівництва самого підприємства виникнуть заперечення, то ми домовимося з приватними перевізниками і обклеїмо автобус", - розповів координатор проекту "Автобус Перемоги" в Севастополі, блогер Борис Рожин.

"Це неважливо - на тролейбусі чи автобусі будуть розміщені плакати. Головне, щоб люди їх побачили і замислилися над тим, що відбувається в країні", - додав він.

 
Фото "Севастопольской газеты"

Як розповів координатор регіональних запусків проекту "Автобус перемоги" Андрій Блінський, біля витоків руху стояв пітерський журналіст Віктор Логінов.

"Нам дуже хотілося підключити і Київ, але там є певні труднощі. Ми не впевнені, що влада пропустить такий автобус", - сказав він.

"У Севастополі у нас є свій оргкомітет, який більшою мірою складається з блогерів-ентузіастів. Ми всі просто громадяни, пов'язані однією ідеєю. У нас навіть організації поки немає, але ми над цим працюємо", - додав Блінський.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.