Найвищий в Україні пам'ятник Шевченку стоїть без голови (ФОТО)

У Дніпропетровську задля реконструкції "обезголовили" 50-тонний пам'ятник Тарасові Шевченку. Пам'ятник визнано аварійним: за висновками фахівців, він відхилився від своєї осі, поіржавів і вкрився тріщинами, отож міг у будь-який момент впасти.

Про це повідомляє "Радіо Свобода".

Чавунний Кобзар на гранітному постаменті, розташований на Монастирському острові посеред Дніпра, стоїть уже понад 50 років. Ще влітку цей 50-тонний монумент визнали аварійним. Він похилився вперед і вправо на 6 градусів і в будь-який момент може впасти, визнали фахівці.

Нараз пам'ятник тільки "обезголовили", аби провести детальне обстеження. З'ясували: всередині монумент більш як на половину заповнений бетоном, усю цю конструкцію ледве витримує постамент - його треба негайно зміцнювати.

 Пам'ятник Шевченку у Дніпропетровську. Липень 2011 року. Всі фото: Юлія Рацибарська

Раніше на реконструкцію планували витратити 1,5 мільйона гривень бюджетних коштів. Тепер виявилося: грошей замало, треба іще додатково мільйон.

"Постамент під пам'ятником цілком непридатний. Його необхідно повністю переробляти", - повідомила голова Жовтневої райради Дніпропетровська Вікторія Лукашова.

Тріщини у п'єдесталі одного з найбільших пам'ятників Кобзарю в Україні

Реконструкцію чавунного Кобзаря ускладнює і те, що не збереглося ні креслень, ні будь-яких інших документів про його технічні характеристики.

Ще одна проблема - зняти монумент з п'єдесталу можна тільки за допомогою спецтехніки, а її доправити на острів можливо тільки водним шляхом.

На Монастирський можна дістатися або канатною дорогою, або залізницею, з якої немає спуску на острів. Спецтехніку до пам'ятника довезе хіба що корабель

До того ж, фахівці досі не вирішили, що робити з чавунним Кобзарем після демонтажу: латати старий монумент чи відлити новий - із бронзи.

"Є два варіанти. Перший - розпиляти чавунний монумент на частини, відреставрувати, пофарбувати і повернути на місце. Це рішення на 20-30, максимум 50 років, - говорить мер Дніпропетровська Іван Куліченко. - І другий варіант - виготовити такий самісінький пам'ятник, але з бронзи. Навіки".

 Так пам'ятник виглядав 19 жовтня 2011 року

Пам'ятник Кобзареві на острові у Дніпропетровську відкрили ще 1959 року, відтоді він жодного разу капітально не ремонтувався. Раніше повернути оновленого Шевченка на місце обіцяли до кінця 2011 року. Тепер про точні терміни реконструкції влада вже не згадує.

У липні 2011 року повідомлялося, що в Новомосковську Дніпропетровської області руйнується Свято-Троїцький кафедральний собор, який став прообразом козацького храму у романі "Собор" Олеся Гончара.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.