Найвищий в Україні пам'ятник Шевченку стоїть без голови (ФОТО)

У Дніпропетровську задля реконструкції "обезголовили" 50-тонний пам'ятник Тарасові Шевченку. Пам'ятник визнано аварійним: за висновками фахівців, він відхилився від своєї осі, поіржавів і вкрився тріщинами, отож міг у будь-який момент впасти.

Про це повідомляє "Радіо Свобода".

Чавунний Кобзар на гранітному постаменті, розташований на Монастирському острові посеред Дніпра, стоїть уже понад 50 років. Ще влітку цей 50-тонний монумент визнали аварійним. Він похилився вперед і вправо на 6 градусів і в будь-який момент може впасти, визнали фахівці.

Нараз пам'ятник тільки "обезголовили", аби провести детальне обстеження. З'ясували: всередині монумент більш як на половину заповнений бетоном, усю цю конструкцію ледве витримує постамент - його треба негайно зміцнювати.

 Пам'ятник Шевченку у Дніпропетровську. Липень 2011 року. Всі фото: Юлія Рацибарська

Раніше на реконструкцію планували витратити 1,5 мільйона гривень бюджетних коштів. Тепер виявилося: грошей замало, треба іще додатково мільйон.

"Постамент під пам'ятником цілком непридатний. Його необхідно повністю переробляти", - повідомила голова Жовтневої райради Дніпропетровська Вікторія Лукашова.

Тріщини у п'єдесталі одного з найбільших пам'ятників Кобзарю в Україні

Реконструкцію чавунного Кобзаря ускладнює і те, що не збереглося ні креслень, ні будь-яких інших документів про його технічні характеристики.

Ще одна проблема - зняти монумент з п'єдесталу можна тільки за допомогою спецтехніки, а її доправити на острів можливо тільки водним шляхом.

На Монастирський можна дістатися або канатною дорогою, або залізницею, з якої немає спуску на острів. Спецтехніку до пам'ятника довезе хіба що корабель

До того ж, фахівці досі не вирішили, що робити з чавунним Кобзарем після демонтажу: латати старий монумент чи відлити новий - із бронзи.

"Є два варіанти. Перший - розпиляти чавунний монумент на частини, відреставрувати, пофарбувати і повернути на місце. Це рішення на 20-30, максимум 50 років, - говорить мер Дніпропетровська Іван Куліченко. - І другий варіант - виготовити такий самісінький пам'ятник, але з бронзи. Навіки".

 Так пам'ятник виглядав 19 жовтня 2011 року

Пам'ятник Кобзареві на острові у Дніпропетровську відкрили ще 1959 року, відтоді він жодного разу капітально не ремонтувався. Раніше повернути оновленого Шевченка на місце обіцяли до кінця 2011 року. Тепер про точні терміни реконструкції влада вже не згадує.

У липні 2011 року повідомлялося, що в Новомосковську Дніпропетровської області руйнується Свято-Троїцький кафедральний собор, який став прообразом козацького храму у романі "Собор" Олеся Гончара.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.