У США вперше опубліковано інтерв'ю з дружиною Кеннеді

В США вперше опубліковано інтерв'ю вдови американського президента Джона Кеннеді Жаклін, яке вона дала через чотири місяці після його загибелі.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на ВВС.

В інтерв'ю з істориком Білого дому Артуром Шлезінгером Жаклін Кеннеді не тільки розповідає про своє життя з Джоном Кеннеді, а й дає оцінку багатьом сучасникам. Приміром, критикує громадського діяча Мартіна Лютера Кінґа через його поведінку на похоронах Джона Кеннеді.

"Він сміявся над службою кардинала Кашінг і Роберт (Роберт Кеннеді, брат Джона) сказав, що він був п'яний. Я не можу бачити портрет Мартіна Лютера Кінґа, не думаючи, яка він жахлива людина", - розповіла Жаклін.

Кеннеді також назвала президента Франції Шарля де Голля "егоцентричним і уїдливим", а прем'єр-міністра Індії Індіру Ганді - "їдкою, напористою, жахливою ​​жінкою".

Крім того, Жаклін згадала, як під час Карибської кризи вона відмовилася покинути Білий дім. "Якщо щось трапиться, ми залишимося з тобою, навіть якщо в Білому домі немає бомбосховища," - сказала вона своєму чоловікові.

"Не питай, що твоя країна може зробити для тебе..." Про найоптимістичнішого лідера США

Кеннеді також згадувала, як Джон жартував із приводу можливого замаху. "Після завершення Карибської кризи, коли все благополучно закінчилося, він сказав: "Якщо хто-небудь збереться застрелити мене, це найкращий день", - розповіла колишня перша леді.

У 1963 році Ж. Кеннеді погодилася дати інтерв'ю з умовою, що воно буде опубліковано після її смерті. Ця восьмигодинна розмова стала темою дослідження книги "Жаклін Кеннеді: історичні бесіди про життя з Джоном Кеннеді".

Нагадаємо, що цього року також було вперше опубліковано інтерв'ю з колишньою секретаркою нацистського міністра пропаганди Геббельса.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.