Спецпроект

Секретарка Геббельса вперше розповіла про свого роботодавця

Екс-секретарка Геббельса дала перше інтерв’ю, в якому заявила що ніколи не пробачить Геббельсу того, що він створив зі світом.

Про це повідомляє ТСН.

У своєму першому за все життя інтерв'ю 100-річна секретарка Йозефа Геббельса Брунгільда Помзель, яка мешкає в Мюнхені, сказала, що міністр пропаганди нацистського Третього Рейху наклав на себе руки, бо був боягузом, але водночас розумів, що його чекає.

Брунгільда ​​Помзель пропрацювала у Геббельса з 1942 року до 1 травня 1945 року, коли він наклав на себе руки.

За її словами, її розподілили до Геббельса, оскільки вона була однією з найпрофесійніших стенографісток Берлінського радіо.

"Це був наказ, тож відмовитися від такої пропозиції було неможливо - хіба що з причини заразної хвороби", - розповіла Помзель.

Вона працювала друкаркою і відповідала за набір кореспонденції міністра, тобто через її руки проходили всі листи Геббельса. Крім того, вона була на вечері в берлінському будинку Геббельса на острові Шваненвердер.

"Він був дуже закритою людиною! Він ні разу не поставив мені жодного особистого питання і до самого кінця не знав навіть мого імені", - розповіла жінка.

За її словами, вона нічого не знала про геноцид євреїв, а політика її взагалі не цікавила. Про Голокост вона дізналася вперше тільки після того, як потрапила в полон.

Останні десять днів війни вона провела в підвалі Міністерства освіти і пропаганди, де тривала робота. 1 травня 1945 колеги розповіли їй про те, що Геббельс наклав на себе руки.

"З підвалу мене вивели росіяни", - згадує Помзель. Після цього колишня секретарка Геббельса провела в радянських таборах п'ять років.

В кінці інтерв'ю вона заявила, що ніколи не пробачить Геббельсу того, що він створив зі світом.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.