Спецпроект

У країні з тисячолітньою історією має бути мережа культурних центрів

Європейська асоціація українців ініціює створення в країнах Євросоюзу українських культурних Центрів Григорія Сковороди.

Про це заявив президент Європейської асоціації українців, організатор акції Ukrainian Manneken Pis у Брюсселі Олексій Толкачов, повідомляє УНІАН.

На його думку, для популяризації України в Європі слід відмовитися від обговорення тем про політичні проблеми держави, а сконцентрувати увагу на створенні за кордоном українських культурних центрів.

"Під час святкування 20-річчя Незалежності України в Брюсселі ми зробили акцент на тому, що Україна - країна з великою тисячолітньою історією, нащадок сильної держави середньовічної Європи - Київській Русі, - сказав Толкачов. - Саме зараз, коли Україна потопає в негативі, було дуже важливо дати миру позитивний сигнал".

За словами представника асоціації, в Україні прийнято скаржитися на свої політичні проблеми всьому світу: "У Бельгії вже більше року немає уряду, країну роздирає жорстока політична криза, але бельгійці не носяться зі своїми політичними проблемами по ЄС, Раді Європи і ОБСЄ, до яких так люблять скаржитися українці. У Європі так не прийнято".

Для подальшої популяризації України в Європі Толкачов пропонує створити українські культурні центри Григорія Сковороди:

"Ми думаємо реалізувати це як неурядовий проект за прикладом німецьких "Інститутів Гьоте". Чому Сковороди, а не Тараса Шевченка? Мені здається, що Шевченку приділено достатньо уваги. Разом з тим є потенціал великої філософської спадщини Григорія Сковороди, яка має загальносвітове значення".

Неспійманий світом. Сковорода ловив кайф від мандрів

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.