Спецпроект

"Україна стане великою державою лише за умови відновлення історичної правди"

Група громадських діячів, публіцистів, науковців напередодні 20-річчя незалежності України оприлюднила відкритий лист, який відкрито до підписання тими, хто розділяє викладені в ньому позиції.

Звернення адресоване до громадян України, до всіх українців і стосується необхідності "встановлення на державному рівні історичної правди щодо процесу державотворення".

Подаємо у скороченні: 

"...Поза всяким сумнівом, першопричина проблем - у стратегічних політичних прорахунках: створивши національну державу, ми маємо ще недостатньо сконсолідовану державну націю. Для завершення процесу формування української нації необхідна ідентифікація і консолідація українського суспільства.

...Беззаперечною є необхідність розглядати державотворчий процес цілісно і системно, опираючись на все попереднє історичне минуле української нації. За влучним висловом американського філософа Джорджа Сантаяни "хто не пам'ятає свого минулого, приречений пережити його знову".

Лише завдяки відслідковуванню неперервного процесу державотворення в Україні з давніх часів і до сьогодення, стає повною і зрозумілою складна і суперечлива картина нашого буття. Тому таке величезне значення має знання і об'єктивне трактування історії, зокрема історії політичної.

На основі глибинного аналізу політичної історії України на частину важливих питань, які заважали ідентифікації і консолідації українства протягом останніх 20-ти років, є можливість і необхідність дати конкретні відповіді.

На основі стратегічної тези про зв'язок поколінь українців й історичну та політичну неперерервність і спадкоємність Українського державотворення, ми вважаємо за необхідне здійснити на державному рівні такі найперші кроки, які назріли з усією очевидністю:

1. Проголосити 22 січня державним святом - Днем Незалежності і Соборності.
22 січня в Україні святкується як День Соборності (22 січня 1919 року відбулася історична Злука українських земель в одну Українську державу).

Проте Злука б не відбулася без першого в новітній історії проголошення незалежності України IV-м Універсалом Центральної Ради УНР 22 січня 1918 р.! Саме тоді після трива-лого періоду поневолення незалежність Української держави була відновлена і її визнали 42 країни світу (включаючи більшовицьку Росію), в яких були відкриті дипломатичні представництва УНР.

...Михайло Грушевський акцентував саме на відновленні Української держави: "Я підчеркую, і кілька разів робив се, що ми не являємося, як часто висловлюються, якоюсь новою і молодою республікою, ми відновляємо тільки нашу державність, якою ми жили і яка була відібрана нам проти нашої волі" (М. Грушевський, "На порозі нової України", квітень 1918 р.)...

2. 24 серпня проголосити державним святом - Днем Національного відродження...

3. Державним Гербом України (без поділу на "малий" і "великий") повинен бути Герб УНР (успадкований від Княжої Держави Володимира Великого) - Золотий Тризуб в золотому оливковому вінку на синьому овальному щиті...

Закид на те, що Конституція України вимагає "великого герба", який "створюється з урахуванням Герба війська Запорозького" знімається внесенням до Основного закону відповідної поправки. Кожна країна світу обирає собі оригінальне зображення найстарішого герба, а не еклектичне нашарування різних гербів різних історичних періодів.

До речі, відомо, що Богдан Хмельницький в останній рік свого життя, прагнучи наголосити на миролюбному характері незалежної України, її вірності християнським ідеалам, відмовився від козака з мушкетом (герба Війська Запорозького), запровадивши на деяких документах зображення голуба з оливковою гілкою у дзьобі (в геральдиці оливкова гілка - символ миру).

Це останнє бажання Б. Хмельницького, фактично, враховане у зображенні орнаментального оливкового вінка, в якому розміщений Герб Тризуб...

4. Державним прапором України повинен бути - жовто-синій, а не синьо-жовтий прапор.

Саме під жовто-синім прапором був проголошений IV-й Універсал ЦР "УНР" і Акт Злуки. Така послідовність барв на прапорі відповідає законам геральдики: горішній колір прапора повинен співпадати з кольором Герба: жовтий (золотий).

Крім того, жовта барва прапора означає не колір пшеничного лану, а колір Сонця (жовтий або золотий), який зображується вгорі. Щодо цього є достатньо фундаментальних наукових досліджень (зокрема, О. Братка-Кутинського "Феномен України").

Золотий (жовтий) колір німбів святих на синьому тлі (на іконах) також споконвіку означає небесне сяйво, яке не можна штучно зводити до земних понять, тим самим добровільно принижуючи значення традицій, велич своїх національних символів і гідність нації, держави.

5. Офіційним Державним Девізом повинен бути такий: "Слава Україні!"

Цей загальновідомий український національний девіз вже існує впродовж багатьох століть! Саме цими двома словами з глибокої давнини віталися українці, а у відповідь звучало: "Героям слава!"..

Цей девіз - вияв переможного, вічного і природнього прагнення наших попередників бути вільною нацією. Тому це гасло повнокровно живе і в нашому поколінні, високо підносить національний дух та національну гідність...

6. Встановити об'єктивний і гідний історичній постаті Президента Української Народної Республіки Михайла Грушевського напис біля його пам'ятника в Києві замість існуючого там напису на меморіальній дошці: "Пам'ятник видатному державному і громадському діячеві, українському історику Михайлові Грушевському".

29 квітня 1918 року Центральна Рада УНР обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки (це підтверджує й інформація на офіційному Інтернет-представництві Президента України). Саме М. Грушевський був першим главою відновленої за новітньої доби Української держави...

7. Встановити на пам'ятному знакові на честь Тризуба в м. Коростені (відкритому в 2006 році) зображення прийнятого там у 1918 році Герба Української держави (що відповідає історичній правді) замість зображення сучасного малого Герба України...

Відповідно до Конституції України (ст. 11) держава повинна сприяти консолідації української нації. Закликаємо всіх здійснити рішучий крок до консолідації українства, здійснити те, чого досі не зроблено на державному рівні - реалізувати наведені вище вимоги, які виражають нашу спільну волю.

Це відповідатиме історичній правді і справедливості, засвідчить шану до національних символів, які є концентрованим виразом національої ідеології; сприятиме самоусвідомленню всіх громадян України як єдиної Української нації (одна історія - одна нація); сприятиме досягненню національної злагоди та гідному іміджу України в світі".

Ці вимоги своїми підписами скріпили Юрій Пальчуковський, Микола Плав'юк, Володимир Пилипчук, Володимир Яворівський, Михайло Слабошпицький, Сергій Грабовський, Сергій Соболєв, Володимир Філенко, Віталій Карпенко та інші достойники. 

Повна версія листа з додатками - на сайті "Українська Національна Рада"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.