Спецпроект

На Житомирщині відзначили 70-річчя створення "Поліської Січі" (ФОТО)

21 серпня 2011 р., в м. Олевськ Житомирської області вшанували 70-ліття утворення Олевської Республіки, з якої бере початок Українська Повстанська армія.

Про це повідомляє благодійна ініціатива "Героїка" .

Захід відбувся організаційними зусиллями правозахисника, голови Житомирської ВО "Свобода" Сидора Кізіна за підтримки жителів міста та мера Анатолія Повара, на кошти місцевих підприємців.

Саме 21 серпня 1941 р. священник Михайло Симонович, тодішній настоятель Миколаївського храму, на стадіоні м. Олевськ освятив стяги УПА "Поліська Січ". Відтак 21 серпня може вважатися днем заснування УПА.

Пам'ятний знак

Настоятель Св.Миколаївського храму м. Олевськ от. Сергій (УПЦ МП) відправив панахиду за загиблими вояками УПА "Поліська Січ" та освятив пам'ятний знак. Відбулись виступи громадських і політичних діячів з усієї України. 

Будинок, у якому був штаб УПА "Поліська Січ"

Земляки Бульби-Боровця з березнівського Товариства пошуку жертв війни та політичних репресій "Пам'ять" (Рівненщина), прибули на вшанування в реконструйованих одностроях "Поліської Січі".

Фото: ініціатива "Героїка"

Виступили художні колективи. Особливо присутнім сподобалось виконання Назаром Волощуком пісні "Про Поліську Січ" та виконана Олександром Задорожним улюблена пісня Бульби-Боровця "Очерет мені був за колиску" (її слова, до речі, написав Дмитро Фальківський - поет-чекіст - ІП) .

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.