Спецпроект

Історичний ритуал з Хлопчиком, що пісяє, виконає дівчинка

В День незалежності України 24 серпня у Брюсселі наймолодша українська оперна співачка, 10-річна Соломія Лук'янець одягне символ міста - статую-фонтан Manneken Pis ("Хлопчик, який пісяє") - у костюм князя Ярослава Мудрого.

Про це УНІАН повідомив президент Європейської асоціації українців, яка виконує ритуал вбрання хлопчика, Олексій Толкачов.

За задумом, у день 20-річчя Незалежності України нашу країну у Брюсселі має представляти "людина-легенда", яка своїм талантом, здобутками або творчістю може символізувати потенціал України. Цього року організатори звернули увагу на молоді таланти, які мають всі шанси стати "легендами".

"Ми вирішили запросити у Брюссель Соломію Лук'янець, яка володіє унікальним оперним голосом з діапазоном у три октави", - вважає Толкачов.

Він висловив упевненість, що талановита дівчинка нікого не залишить байдужим у Брюсселі.

Минулого року брюссельского "Хлопчика, який пісяє" одягала у костюм козака найсильніша людина планети - Василь Вірастюк.

"Маннекен Піс" ("Хлопчик, що пісяє") в українському національному вбранні. 24 серпня 2007 року

Торік Україну у Брюсселі представляв найсильніший чоловік планети Василь Вірастюк.

Акція Ukrainian Manneken Pis відбудеться 24 серпня у Брюсселі і супроводжуватиметься урочистим прийомом у мерії - в старовинній ратуші на Гранд Плац, пішою ходою середньовічними вулицями та святковими гуляннями за участю української діаспори.

Ключовою подією свята стане одягання всесвітньо відомого брюссельського "Хлопчика, що пісяє" у костюм Ярослава Мудрого представниками муніципалітету Брюсселя і делегатами від України.

Тренувальна примірка костюма Ярослава Мудрого. Фото УНІАН

"Хлопчик, що пісяє" - візитна картка Брюсселю, мініатюрна бронзова статуя-фонтан, яка існує мінімум з XVII-го сторіччя. Існують різні історичні версії обставин появи статуї.

Традиція одягання статуї голого хлопчика, котрий справляє малу нужду, в різноманітні костюми налічує понад 300 років та бере початок від курфюрста Баварії Максиміліана II Еммануїла, який у 1698 році подарував перший одяг для статуї. Далі традицію продовжив король Франції Людовік XV, передавши Брюсселю костюм із золотої парчі.

На сьогодні скульптура вже має до 1 тис. костюмів, презентованих представниками різних народів.

Українці вперше взяли участь в одягання Manneken Pis у 2007 році, коли Європейська асоціація українців подарувала Брюсселю костюм українського козачка. Відтоді святкування Дня незалежності України у Брюсселі стало традиційним.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.