Спецпроект

У "тюрмі на Лонцького" покажуть кінопропаганду

Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" запрошує на вільний перегляд програми фестивалю "КіноЛев".

Про це повідомила прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Фільми демонструватиметься у музейному кінолекторії 21-25 серпня за адресою Львів, вул. С. Бандери, 1 (вхід з вул. К. Брюллова).

Національний музей "Тюрма на Лонцького" - меморіал, що вшановує пам'ять років боротьби за незалежність України та тисяч людей, які за несхитну позицію здобути свободу батьківщині стали жертвами каральних органів окупаційних режимів.

Наскрізною темою цьогорічного фестивалю "КіноЛев" стане програма "Кіно як пропаганда".

Художні та документальні фільми, що увійшли до цієї програми - авторські роботи радянських, німецьких, американських, французьких кінорежисерів різних періодів XX ст.

У середу, 24 серпня, у музейному кінолекторії заплановано показ стрічок українських кінематографістів. Продовжить святкову програму акція "Незалежна кіно ніч на пленері", яка відбудеться на подвір'ї музею-меморіалу від смерку - до світанку Незалежності 25 серпня.

Вхід вільний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.