Спецпроект

У Львові хочуть відкрити музей фехтування (МАЛЮНКИ)

Президент федерації фехтування Львівської області Василь Бусол хоче відкрити музей фехтування у Львові.

Про це повідомляє Zaxid.net.

Йдеться про будівлі в історичному центрі міста, на вул. Руській, 20, де раніше при товаристві "Сокіл-Батько" було відкрито один з перших в Україні гуртків з фехтування.

Позиція з одного із перших відомих манускриптів, присвячених бою холодною зброєю - італійського Flos Deullatorum (1409 рік)

Зі слів президента федерації, на сьогодні частину приміщення використовує комунальна 1-ша міська поліклініка, натомість школа фехтування на сьогодні використовує приміщення за орендну платню.

 Ілюстрація до підручника з фехтування, складеного німецьким майстром Пітером фон Данціґом (1452)

"Було б добре, якби приміщення передали школі фехтування на пільгових умовах оренди. У цьому приміщенні можна було б створити музей фехтування, штаб-квартиру федерації фехтування", - сказав Василь Бусол.

 Натхненна новою іспанською школою фехтування книга Жирара Тібо з Антверпена Académie de l'Espée (1628)

Він додав, що це питання він неодноразово піднімав, однак його досі не вдалося владнати з місцевою владою.

Як правильно робити випад. Ілюстрація з книги поляка Войцеха Заблоцького "Мистецтво володіння шаблею" (1830) 

Водночас директор ДЮСШ № 2 (у якій викладають фехтування) Ольга Винницька наголосила, що у Львові уже давно варто створити фехтувальний центр.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.