Спецпроект

На Тернопільщині знайшли невідомий замок. Поки що на карті

Сенсаційне зображення на карті, виготовленій майже двісті років тому, продемонстрували в Національному заповіднику "Замки Тернопілля".

Про це повідомляє "Погляд".

Під час дослідження окремих аркушів кадастрової карти Збаража, котрий восени відзначатиме 800-річчя з часу першої літописної згадки, старший науковий працівник науково-дослідного відділу заповідника Руслан Підставка виявив обриси досі не відомого замку.

Розташований він на території села Залужжя, поблизу Збаража.

"Аналіз ескізного зображення об'єкта, - каже Руслан Підставка, - дозволяє з досить високим ступенем вірогідності стверджувати, що це оборонно-фортифікаційна споруда баштово-стінового типу, з двоярусною в'їзною брамою. Проте для остаточного визначення функціональної приналежності об'єкту потрібно провести археологічні розкопки на місці його зображення на карті. На вказаній ділянці старої мапи через збільшуване скло чітко видно обриси замку з вежами, стінами - мурами та бійницями. Малюнок тушшю повністю автентичний манері виконання інших топографічних знаків на карті.

Невідома досі фортифікаційна споруда знаходиться на північний захід від Спасо-Преображенської церкви 1600 року.

Цей храм розташований на місці Свято-Онуфріївського монастиря ХІІІ ст., та залишків Старозбаразької фортеці ХІV століття. Сама ж окреслена територія, як стверджують історики та археологи, належить до так званого "літописного Збаража" Х-ХІІІ століть.

За словами завідувача відділом Центрального державного історичного архіву у Львові Уляни Кришталович, на кадастрових картах в жодному випадку не практикувалося нанесення інших позначок, зокрема й ескізів, крім передбачених легендою.

Замки і храми Західної України з повітря (ФОТО)

Неймовірність зображення на кадастрі Залужжя ескізу оборонної будівлі може пояснюватися тим, що в умовних знаках не було відповідного зображального значка і геодезисти та картографи просто нанесли ескіз. Оскільки карта виконана у 1830 році, то ймовірно, за цей час споруда була зруйнована, чи просто розібрана.

Крапку над "і" можуть поставити топографічні карти Королівства Галичини та Лодомерії. 413 аркушів карт розміром 42×62 см, датованих 1779 - 1782 рр. нині зберігаються у Військовому архіві Відня.

Місяць тому там побував кореспондент УКРІНФОРМу і дізнався, що за попередньою домовленістю науковці архіву доктор Роберт Рілл та Отто Келнер готові надати Національному заповіднику "Замки Тернопілля" мікрофільми із топографічними картами Австро-Угорської імперії, куди свого часу входила Галичина, й зокрема Тернопільщина.

Можливо, тоді остаточно з'ясується, чи відповідає виявлений на старій карті малюнок реальному фортифікаційному об'єкту, про який ніхто в Україні досі не знав.

Восьме травня. Чому полеглих згадують у тиші

8 травня 1919 року лондонський часопис Evening News надрукував лист одного з своїх дописувачів із міркуваннями про те, як краще відзначити «День миру» - тобто першу річницю завершення світової війни. Його автор закликав започаткувати нову загальнонаціональну традицію - згадувати загиблих у війні хвилинами мовчання.

Вінстон Черчилль: "Совєтська загроза вже замінила собою нацистського ворога…"

На тлі 80-ї річниці завершення Другої світової війни варто згадати про одну з ключових постатей тих подій – прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Спенсера Черчилля – харизматичного політика, який понад усе в своєму житті нероздільно й повсякчас дбав про свій власний престиж та престиж Великої Британії, а перемогу над її ворогами вважав своєю власною справою, зумівши реалізувати з блискавичною енергійністю свою дитячу мрію – за умови можливості мати два життя – одне прожити як політик, друге – як воєначальник.

Літерна справа нкдб "Казачі полки"

Про російські казачі частини, що воювали на боці нацистської Німеччини, москва намагається не згадувати взагалі, особливо напередодні відзначення 80-ї річниці від дня перемоги у війні. Серед документів, датованих 1944–1945 роками, в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігається літерна справа під назвою "Казачі полки".

Сходіть на кладовище. Уривок з книжки "А тепер і спитати немає в кого... Як дослідити історію свого роду?"

Книжка «А тепер і спитати немає в кого», що незабаром вийде у видавництві Лабораторія, — це практичний путівник у світ генеалогії, що допоможе крок за кроком зібрати і зберегти навіть найменші уламки родинної пам’яті. З чого розпочати дослідження свого роду, як шукати інформацію, аналізувати документи, працювати з архівами, фотографіями і ДНК-дослідженнями — українська етнологиня Анна Ніколаєва детально і водночас доступно пояснює, як дізнатись більше про власну родину і зрозуміти себе.