Спецпроект

У львівський Музей Зброї ходять понад 100 тисяч людей щороку (ФОТО)

Єдиний музей зброї в Україні - колишній міський арсенал Львова, тепер - Музей зброї "Арсенал", за останні 10 років музей відвідали 620 тисяч осіб, тобто понад 100 тисяч відвідувачів щороку.

Про це Zaxid.net повідомила завідувач музею "Арсенал" Лілія Бреннер.

Як додав заступник директора музею зброї "Арсенал" Тарас Рудько, 30-40% відвідувачів - діти. Будівля - визначна пам'ятка архітектури XVI століття.

Вхід до музею

"Ми відходимо від поняття стандартної екскурсії. Сьогодні ми повинні музейну інформацію подавати більш цікаво, а цікавими є не просто експозиція, а екскурсія з театральним дійством", - зазначив заступник директора.

Обладунок важкої гусарської кінноти - один із небагатьох, який зберігся

За останні 10 років музей поповнився також й експонатами. "Поповнюється колекція музейна, часом митниця передає експонати, люди здають. Але в принципі цього мало. Є експонати, які потребують реставрації. У нас же не тільки зброя є, а й живопис, скульптура, звичайно, найбільше зброї. В експозиції представлені найкращі зразки у кращому стані", - зазначила Лілія Бреннер.

Гармати

"У музеї нині представлено зброю із 30 країн світу, в тому числі з Африки, Японії, Німеччини, Польщі, Австрії, Росії", - сказала завідувач музею "Арсенал".

 Списи. Фото: Zaxid.net

29 липня в єдиному в Україні Музеї зброї "Арсенал" відбудеться передопівнічна екскурсія. Для того, щоб взяти участь у нічній екскурсії потрібно зареєструватись на промоційно-туристичному сайті www.lviv.travel. Екскурсія безкоштовна.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.