Спецпроект

Поляки назвали дипломатів, які співпрацювали з комуністами

Польські ЗМІ оприлюднили список дипломатів, які співпрацювали зі спецслужбами комуністичної Польської Народної республіки.

Про це повідомляє "Жеч Посполіта" з посиланням на тижневик "Uważam rze".

Йдеться про працівників дипломатичних установ Польщі, які у результаті люстраційних процесів або ж добровільно заявили про свою співпрацю із спецслужбами комуністичної Польської Народної республіки, або ж яких Інститут національної пам'яті та МЗС країни підозрюють у такій співпраці.

Усі ці дипломати (всього їх 237 осіб) до недавнього часу перебували на державній службі та працювали на відповідальних посадах у польських посольствах та консульствах по всьому світу, в тому числі і в Україні.

Тижневик пише, що кількість таких функціонерів та агентів у закордонних службах може сягати 10% із усіх 2871 працівників. Аналізуючи список, робиться висновок, що із них аж 27 осіб досягнули найвижчого дипломатичного ступеня - титулярного посла.

Переважна більшість із них - це дипломати, які зараз є, або у минулому очолювали польські диппредставництва та виконували ключові функції у апараті МЗС Польщі.

У списку - Томаш Туровський, який (будучи офіцером служби безпеки ПНР) вступив до чернечого ордену і шпигував у Ватикані, а також Ярослав Спира, син легендарного ПНРівського шпигуна Евґеніуша Спири, якого також було звинувачено у співпраці з комуністичним спецслужбами і звільнено із посади Посла Польщі в Перу.

У списку, опублікованому тижневиком - дипломати та працівники консульств, які ще недавно працювали у Києві, Одесі, Луцьку та Львові.  

Цікаво, що працівники Генерального консульства у Львові Вальдемар Ковальський та Мірослав Грита працювали на своїх посадах протягом 2006-10 років. Проти останнього Інститут національної пам'яті Польщі відсилав матеріали до суду у лютому 2011 року.

У списку тих членів дипломатичних служб Польщі, які зізналися в роботі чи таємній співпраці з комуністичними спецслужбами, є й Ярослав Дрозд, який має стати генконсулом Польщі у Львові. Про це повідомляє Вголос.

Нагадаємо, що Литва вирішила оприлюднити прізвища всіх громадян, хто співпрацював з КГБ СРСР у радянські часи. Імена осіб, які раніше вже зізналися у співпраці, залишаться засекреченими, тоді як імена тих, хто досі цього не зробив - стануть публічно відомими.

Раніше голова Українського інституту національної пам'яті Валерій Солдатенко заявив, що перед інститутом "не стоїть завдання проводити люстрацію".

Список
працівників установ польського МЗС в Україні, які заявили про свою службу або співпрацю із комуністичними спецслужбами, а також осіб, яких IPN підозрює у люстраційному приховуванні:

Bojanowicz Bogusław - Konsulat Generalny Odessa, I sekretarz
Kowalski Waldemar - Konsulat Generalny Lwów, I sekretarz
Podlecki Zbigniew - Ambasada Kijów, attache
Szostak Sylwester -  Konsulat Generalny Łuck, radca-minister, kierownik wydziału ruchu
Wilk Witold - Ambasada Kijów, radca
Wrotniak Sławomir - Ambasada Kijów, I radca
Gryta Mirosław - Konsulat Generalny Lwów, I sekretarz

---------------------

Підготував: Остап КОЗАК

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.