Спецпроект

Поляки назвали дипломатів, які співпрацювали з комуністами

Польські ЗМІ оприлюднили список дипломатів, які співпрацювали зі спецслужбами комуністичної Польської Народної республіки.

Про це повідомляє "Жеч Посполіта" з посиланням на тижневик "Uważam rze".

Йдеться про працівників дипломатичних установ Польщі, які у результаті люстраційних процесів або ж добровільно заявили про свою співпрацю із спецслужбами комуністичної Польської Народної республіки, або ж яких Інститут національної пам'яті та МЗС країни підозрюють у такій співпраці.

Усі ці дипломати (всього їх 237 осіб) до недавнього часу перебували на державній службі та працювали на відповідальних посадах у польських посольствах та консульствах по всьому світу, в тому числі і в Україні.

Тижневик пише, що кількість таких функціонерів та агентів у закордонних службах може сягати 10% із усіх 2871 працівників. Аналізуючи список, робиться висновок, що із них аж 27 осіб досягнули найвижчого дипломатичного ступеня - титулярного посла.

Переважна більшість із них - це дипломати, які зараз є, або у минулому очолювали польські диппредставництва та виконували ключові функції у апараті МЗС Польщі.

У списку - Томаш Туровський, який (будучи офіцером служби безпеки ПНР) вступив до чернечого ордену і шпигував у Ватикані, а також Ярослав Спира, син легендарного ПНРівського шпигуна Евґеніуша Спири, якого також було звинувачено у співпраці з комуністичним спецслужбами і звільнено із посади Посла Польщі в Перу.

У списку, опублікованому тижневиком - дипломати та працівники консульств, які ще недавно працювали у Києві, Одесі, Луцьку та Львові.  

Цікаво, що працівники Генерального консульства у Львові Вальдемар Ковальський та Мірослав Грита працювали на своїх посадах протягом 2006-10 років. Проти останнього Інститут національної пам'яті Польщі відсилав матеріали до суду у лютому 2011 року.

У списку тих членів дипломатичних служб Польщі, які зізналися в роботі чи таємній співпраці з комуністичними спецслужбами, є й Ярослав Дрозд, який має стати генконсулом Польщі у Львові. Про це повідомляє Вголос.

Нагадаємо, що Литва вирішила оприлюднити прізвища всіх громадян, хто співпрацював з КГБ СРСР у радянські часи. Імена осіб, які раніше вже зізналися у співпраці, залишаться засекреченими, тоді як імена тих, хто досі цього не зробив - стануть публічно відомими.

Раніше голова Українського інституту національної пам'яті Валерій Солдатенко заявив, що перед інститутом "не стоїть завдання проводити люстрацію".

Список
працівників установ польського МЗС в Україні, які заявили про свою службу або співпрацю із комуністичними спецслужбами, а також осіб, яких IPN підозрює у люстраційному приховуванні:

Bojanowicz Bogusław - Konsulat Generalny Odessa, I sekretarz
Kowalski Waldemar - Konsulat Generalny Lwów, I sekretarz
Podlecki Zbigniew - Ambasada Kijów, attache
Szostak Sylwester -  Konsulat Generalny Łuck, radca-minister, kierownik wydziału ruchu
Wilk Witold - Ambasada Kijów, radca
Wrotniak Sławomir - Ambasada Kijów, I radca
Gryta Mirosław - Konsulat Generalny Lwów, I sekretarz

---------------------

Підготував: Остап КОЗАК

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.