Спецпроект

Луганська влада хоче "фішку" у вигляді музею авіації і зброї

У Луганську вирішили розвивати туризм за допомогою великого музею військової техніки.

Про це повідомляють "Коментарі".

Як зазначив луганський міський голова Сергій Кравченко, в Україні всього два авіамузеї - у Києві і в Луганську. Міська влада хоче в нинішній музей авіації додати ще військових експонатів і зробити великий музей військової техніки.

"Я написав міністру оборони лист... - сказав мер. - Це унікальна фішка, ми думаємо, щоб у місті зробити таке, чого немає ніде. Ми хочемо, щоб міністр подарував близько 18 одиниць техніки, це будуть танки, БТРи, БМП".

За словами Сергія Кравченка, вже є відповідні домовленості з Міністерством оборони України, з керівництвом музею і ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод".

Сергій Кравченко також заявив про створення екскурсій вихідного дня в музей: "Дітям буде цікаво. Плюс зробити там красиве шоу. Тим більше там скоро буде ювілей заводу. Там будуть виставкові польоти літаків, тобто там буде цікаво".

Як повідомляє сайт авіамузея, в ньому представлені літальні апарати, створені в конструкторських бюро Туполєва, Яковлева, Мікояна і Гуревича, Сухого, Антонова, Берієва, Ільюшина, Міля, Камова та інших. Родзинкою музею є також і унікальна колекція раритетних автомобілів і мотоциклів.

Раніше, в день авіації та космонавтики, 12 квітня, в Луганську до 50-річчя з дня першого польоту людини в космос і 90-річчю з дня народження льотчика-космонавта Георгія Берегового відкрили музейну експозицію, присвячену вітчизняній і світовій космонавтиці.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.