Спецпроект

НА ДЕМ'ЯНЮКА ЗАВЕЛИ НОВУ СПРАВУ

Німецький суд розпочав попереднє розслідування у новій справі, фігурантом якої є Іван Дем'янюк.

Про це повідомляє УНІАН.

За інформацією іспанської агенції EFE з посиланням на місцеву пресу, розслідування проводить прокуратура міста Вейдена. Вона прагне визначити, чи дійсно уродженець УРСР причетний до загибелі майже 5 тисяч ув'язнених концтабору Флоссенбюрг.

EFE вважає, що Дем'янюк охороняв цей концтабір з жовтня 1943 по грудень 1944 року. Він - не єдиний фігурант даної справи: у прокуратурі пояснили, що розслідують причетність до загибелі людей ще одного охоронця. Його прізвище не називається, а в матеріалах прокуратури ця людина позначена як Олексій Н.

У червні повідомлялося, що мюнхенський суд не дозволив екстрадицію Дем'янюка до Мадрида, де він мав з'явитися перед судом у зв'язку із звинуваченнями у здійсненні військових злочинів.

Нагадаємо, що в січні цього року іспанський суддя Ісмаель Морено висунув офіційне звинувачення у злочинах проти людяності Джону (Івану) Дем'янюку. Його підозрюють у причетності до загибелі 60 іспанців у концтаборі Флоссенбюрг, де  Дем'янюк, імовірно, служив охоронцем під час Другої світової війни.

Тоді ж, у січні, син Дем'янюка - Джон Дем'янюк-молодший - сказав АП, що його батько ніколи не служив у жодному нацистському таборі і припустив, що "суддя Морено хапається за соломинку."

"Я звинувачую Німеччину". Промова Дем'янюка в мюнхенському суді

"Мій батько пройшов звинувачення від ізраїльського, коли його звинуватили у вбивстві 850 тисяч людей, до нинішнього, коли припускають, що він був військовополоненим, якого змусили працювати охоронцем у таборі, де було вбито 27 тисяч, - сказав син. - А тепер в Іспанії вважають, що він охороняв ще 155 примусових робіт. Батько був військовополоненим українцем, який вижив під нацистським тиском, а ця історія - ще одна осічка ЗМІ".

Німеччина попросила Іспанію надати інформацію щодо того, як і коли ці люди померли, щоб визначити, чи міг Дем'янюк бути причетним до цих злочинів. Проте Мадрид не зміг надати необхідні подробиці.

Суд Мюнхена 19 травня засудив Дем'янюка до п'яти років тюремного ув'язнення. Проте судова влада дозволила йому залишитися на волі до завершення розгляду апеляції по його справі. Зараз він перебуває в приватному будинку для людей похилого віку.

Концтабір Флоссенбюрг, який фігурує у іспанській справі, не був табором смерті, у ньому в'язнів змушували працювати на примусових роботах.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.