Спецпроект

Музей історії Києва виселяють з "будинку Петра"

Міська влада виселяє Музей історії Києва з "будинку Петра" на Подолі, внаслідок чого археологічні фонди науковців можуть бути втрачені.

Про це заявив голова фракції "УДАР" у Київраді Віталій Кличко. За його словами, до депутатів звернулися працівники музею, які просять запобігти виселенню.

"Іще в 2004 році музей позбавили приміщення на вулиці Пилипа Орлика і "тимчасово" переселили його до Українського дому. При цьому частина музейних фондів просто загубилася, - сказав Кличко. - В 2007 році Київрада прийняла рішення побудувати для музею окреме приміщення на вул. Інститутській, але після років управління Києвом "молодої команди" Черновецького музей утратив усі шанси отримати будівлю. Тепер влада хоче позбавити музей іще й приміщень, де зберігаються унікальні предмети старовини".

Хоча столичні чиновники нібито надають для зберігання археологічних фондів інше приміщення, працівники музею сприймають це як чергову спробу розпорошення колекції та говорять про загрозу втрати унікальних експонатів (як це вже траплялось у минулому), зазначає прес-служба Кличка.

Проти таких дій влади виступає й Інститут археології НАНУ.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.