Спецпроект

Ще одне відомство довело причетність Колесникова до знищення Косого капоніру

Будівельні роботи на території унікальної історичної пам'ятки найбільшої в світі земляної фортеці Київська фортеця і музею "Косий капонір" можуть зруйнувати дану споруду.

Про це йдеться у відповідному акті-обстеженні проведеному "УкрНДІпроектреставрація", який був наданий голові постійної комісії Київради з питань культури та туризму Олександру Бригинцю.

Згідно із висновками обстеження технічного стану бастіону музею "Косий капонір" на вул. Госпітальна, 24 з'ясовано, що внаслідок будівництва НСК "Олімпійським" гостинної зони, загальний стан території незадовільний, а часткова руйнація земляних валів по західному фасаду може привести до деформаційних явищ споруди Косого капоніру.

"Як бачите, руйнуванням валів і бастіона будівництво не обмежилось. Наслідком будівельних дій стала пряма загроза Косому капоніру в якому знаходиться музей", - повідомив Бригинець.

Депутат також нагадав, що спеціальна комісія з розслідування законності проведення робіт на території Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" доручала головному управлінню з питань надзвичайних ситуацій в м.Києві з'ясувати причини і небезпеки, що несе замокання стін Косого капоніра.

Муніципальний підрозділ ще не надав висновків, але ці висновки оприлюднені в наданому акті "УкрНДІпроектреставрації". Там зазначено, що замокання внутрішньої стіни біля фундаментів говорить про негативний вплив підвищеного рівня води, до цього могло привести встановлення паль в наслідок чого підземні води стали підніматись.

Косий капонір класифікується як витвір архітектури та інженерного мистецтва, є пам'яткою культурної спадщини національного значення, розташований в межах архітектурної охоронної зони та центрального історичного ареалу Києва.

Нагадаємо, що комісію щодо проблем "Київської фортеці" було створено 12 травня за розпорядженням голови КМДА Попова після того, як 28 квітня почалися будівельні роботи на території Фортеці, що призвели до знищення ряду історичних споруд.

16 травня комісія з розслідування законності проведення робіт на території музею звернулася до представників НСК "Олімпійський" з вимогою припинити будь-які будівельно-монтажні роботи до з'ясування обставин та отримання висновків комісії.

Київська фортеця є одним із претендентів на звання "7 чудес України" в категорії "фортеці". Це найбільша земляна фортеця в Європі. 

Особливість природного рельєфу території Київської фортеці були одним з визначальних факторів та ключовим елементом, що вплинуло на конфігурацію та характер укріплень, визначив її оборонний статус. Наземна частина Косого капоніра виходить на схили Черепанової гори для зручності ведення артилерійського флангового вогню.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.