Спецпроект

Княгиня Романова подякувала українцям за "збереження спільної історії"

Голова Російського імператорського дому велика княгиня Марія Романова під час перебування в Севастополі відзначила важливість збереження історії.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Я рада бачити, що наша спільна історія зберігається, і важливо, щоб ми могли передати її наступним поколінням, щоб ми залишилися дружні", - сказала Романова під час зустрічі в Севастопольській міській державній адміністрації з виконуючим обов'язки голови МДА Сергієм Живодуєва і головою Севастопольської міської ради Юрієм Дойниковим.

Високопоставлена ​​гостя висловила також слова подяки за те, що пам'ять про її сім'ю зберігається. "Мені так приємно бачити, що пам'ять моєї родини не забута, що ви досі наступними поколіннями вчите нашу спільну історію, і що ви дозволяєте, щоб моя сім'я теж брала участь у цій історії", - зазначила глава Російського імператорського будинку.

За словами великої княгині Романової, її батьки казали, що Севастополь - "біле місто, у ньому добрі люди, які тебе завжди зустрічають".

Зі свого боку в.о. голови адміністрації Живодуєв сказав, що "історію не можна переробити".

Голова міськради Дойников зазначив, що "севастопольці дуже раді гостям, які допомагають зберігати історію, нагадують про те, що було в історії руського, радянського, російського, українського народу". "Ми вдячні тим, хто своїми візитами дозволяє нам цю історію відновлювати, і на прикладах історії виховувати нове покоління", - сказав Дойников.

Під час перебування в Севастополі Марія Романова поклала квіти до пам'ятника імператриці Катерині та оглянула історичні місця міста.

Нагадаємо, що велику княгиню в Україну запросив президент Янукович і митрополит УПЦ МП Володимир (Сабодан). В Сімферопольському аеропорту її зустрічав і син президента Віктор Янукович. Це перший візит Романової у нашу державу.

ДОВІДКА:

Марія Романова - дочка голови Російського імператорського будинку у вигнанні Володимира Романова (син російського великого князя Кирила Володимировича, що прийняв в 1924 році титул всеросійського імператора у вигнанні, онук імператора Олександра II) та його дружини Леоніди Багратіон-Мухранської. В даний час проживає в Іспанії. У 1989 році була проголошена своїм батьком спадкоємицею Російського престолу.

Близькі родичі і слуги останнього Російського імператора Миколи ІІ разом із монархом, який перед цим зрікся престолу, були знищені більшовиками в червні 1918 року на Уралі. Вони канонізовані РПЦ як страстотерпці. Після їхньої смерті Кирило Володимирович став старшим членом династії. Цікавий момент - під час Лютневої революції 1917 року, коли Микола ІІ зрікся влади, Кирило виступив проти "царського режиму", вдягнувши червоний бант.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.