Спецпроект

НА КОНКУРСІ ІЗ ЗАБУДОВИ ДЕСЯТИННОЇ - СКАНДАЛ (оновлено о 16:15)

Лічильна комісія, яка рахує голоси учасників журі, котрі обирають переможця конкурсу на кращий проект музеєфікації Десятинної церкви, відмовляється оголошувати результати голосування.

Деякі члени журі на знак протесту готові покинути засідання, повідомив голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець, який присутній на голосуванні.

Всі члени журі, які були присутні вже проголосували, але лічильна коміся кілька годин відмовляється оголосити результут конкурсу.

Проекти забудови фундаменту Десятинної, представлені на конкурс (ФОТО)

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець, який присутній на голосуванні.

"Коли лічильна комісія порахувала голоси, виявилося, що підсумки голосування не влаштовують кількох членів журі, - сказав Бригинець. - Тому вони вже після голосування почали вимагати долучити голос ще одного члена журі, який не був присутній під час голосування. Проти цього категорично виступила інша частина членів журі. Голова журі Сергій Целовальник (головний архітектор Києва - ІП) намагається знайти компроміс між тими, хто хоче почути реальний результат голосування та тими, хто намагається змінити його, додавши один голос за відсутнього колегу".

Засідання конкурсної комісії досі триває. На 17.00 призначено брифінг для преси. 

Нагадаємо, що у березні 2011 року міністр культури Михайло Кулиняк запевнив, що на місці залишків фундаменту Десятинної церкви буде музей, а не церква.

Перед тим головний архітектор Києва Сергій Целовальник повідомив, що "над фундаментом Десятинної не буде побудовано нічого".

В листопаді 2010 року заступник міністра культури України Тімофій Кохан запевняв про протилежне: що указ про будівництво нової церкви підписав особисто Віктор Янукович, а головний архітектор Києва Сергій Целовальник обере найбільш відповідний проект із трьох замовлених.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.