Спецпроект

В "Ніч музеїв" у Радомишлі трощили Музей домашньої ікони (ФОТО)

В ніч з 14 на 15 травня організована група з 15 чоловік розгромила етнографічний музей "Замок Радомисль", створений лікарем і меценатом Ольгою Богомолець в м. Радомишль Житомирської області.

Про це повідомляє прес-служба Ольги Богомолець.

За інформацією прес-служби, група, очолювана Романом Руденко - сином місцевого жителя, що проживає по сусідству з етнографічним музеєм "Замок Радомисль" - увірвалася на територію, повалила кілька секцій паркану, зламала і витоптала рідкісні насадження і рослини в ландшафтному парку музейного комплексу.

Роман Руденко привіз організовану групу з Києва на декількох іномарках. Протягом 30 хвилин до приїзду міліції п'яні молодики трощили все, що потрапляло їм під руку. Попередня сума збитків оцінюється в 30 тисяч гривень.

На адресу Ольги Богомолець та її співробітників, які в даний час зайняті реставрацією і відновленням замкового комплексу, звучали погрози про фізичну розправу.

П'яний Руденко, погрожуючи міліції і співробітникам музею високопоставленим тестем з Києва, обіцяв не допустити існування музею в Радомишлі і не зупинитися, поки його не знищить.

Борець із музеями заради гусей

За словами Богомолець, під час інциденту Руденко постійно нагадував, що в нього "є криша" і що міліція, прокуратура і суди йому не страшні, бо він "під захистом свого тестя". За попередніми даними, йдеться про одного з власників будівельної компанії "Солстрой" (Київ). 

Суть конфлікту між музейним комплексом "Замок Радомисль" і сусідом, сином якого є Роман Руденко, полягає в тому, що кована огорожа комплексу, нібито, перешкоджає прямому доступу гусей на водопій до річки.

У зв'язку з цим на адресу Ольги Богомолець вже неодноразово лунали погрози від Романа Руденка і його батька.

Найближчим часом за фактом хуліганства та навмисного псування чужого майна буде порушено кримінальну справу.

Перший заступник голови Радомишлянської РДА Роман Руденко. Схожий, але сама Богомолець каже, що руйнівник музею є депутатом райради

"Замок Радомисль", побудований в 1612 році монахами і відновлений Ольгою Богомолець із занедбаного сміттєзвалища - єдиний у країні комплекс подібного роду, який об'єднує музей, ландшафтний парк, приміщення для урочистих церемоній та концертний зал.

Тепер відкриття комплексу, яке було заплановано на 5 червня, як і саме нормальне його функціонування - під загрозою.

У "Замку Радомисль" знаходиться єдиний в Україні Музей української домашньої ікони, аналогів якому в світі немає. У колекції представлено більше 5000 ікон XVII-XX століття з усіх регіонів країни. На щастя, колекція не постраждала.

Прохід гусям відкрито

Концертний зал для камерної музики в замку на 150 місць з висотою стелі 6 метрів вважається одним iз кращих в Європі - за результатами акустико-балістичної експертизи він відповідає найвищим стандартам.

"Замок Радомисль" планується внести в офіційні каталоги і пам'ятки для туристів, які приїдуть в Україну на "Євро-2012".

"Те, що чиїсь гуси стали важливішими іміджу Україні, важливіше культури, мистецтва, історії - це безглуздя, - сказала Ольга Богомолець. - "Замок Радомисль" є єдиною пам'яткою Радомишля, яка може привабити туристів та гроші в місцевий бюджет. На жаль, мракобісся для деяких поки ще залишається головною ідеологією".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.