Спецпроект

Музеї платівок і народного побуту може спіткати доля "Сяйва"

Комісія Київради з питань культури та туризму вже кілька разів зверталась до суду з проханням відкласти засідання щодо виселення з приміщень на вулиці Хрещатик трьох приватних музеїв.

Йдеться про Музей платівок і музичних інструментів, Музей Хрещатика та Музей народного побуту України, повідомив голова комісії Олександр Бригинець.

На думку депутата, схема знищення зазначених музеїв дуже схожа на механізм захоплення магазину "Сяйво". В обох випадках йдеться про конфлікт між приватним культурним закладом та приватним бізнесом, який претендує на приміщення.

"Київській владі доцільно зробити спеціальну комісію, яка б допомогла і юридично, і фінансово вижити єдиному комплексу музейних закладів на Хрещатику, - сказав Бригинець. - Якщо терміново не втрутитися в ситуацію, ми станемо свідками виселення в нікуди трьох оригінальних столичних музеїв.

Приміщення, в якому знаходяться музеї, раніше слугувало для проведення літературних та музичних зустрічей - на яких, зокрема, побували Т. Шевченко та Л.Українка. Музеї створені 1995 року.

Музей Платівок і музичних інструментів нараховує декілька тисяч платівок - від 1912 року починаючи. Музей Хрещатика має у своїй колекції документи, предмети власності відомих киян. Музей народного побуту України експонує повсякденні речі різних часів.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.